Діти, ймовірно, повернуться до садків тривожнішими, агресивнішими й «розгальмованими» — зі зміненим через карантин розкладом дня, з більшою потребою в близькості. У дітей, які не мають братиків чи сестричок, може спостерігатися підвищена чутливість до гучних звуків, швидка втомлюваність через більшу кількість контактів. Діти, які переживають насильство, можуть проявляти його наслідки: підвищену агресивність, труднощі з концентрацією уваги.

Поради для педагогів психологині Світлани Ройз

Поради педагогам:

 1 Діти після карантину можуть інтенсивніше виявляти свої емоції. Перебуваючи в незвичній ситуації — без необхідного тілесного контакту, сенсорних стимулів, змушені постійно зберігати дистанцію, — вони відчувають сильнішу, ніж зазвичай, напругу. У дітей дошкільного віку ще не розвинений когнітивний контроль. Їм складно дотримуватися великої кількості правил і заборон. Тому можливі протести, істерики, емоційні вибухи. Тож важливо пояснювати дітям їхні почуття, говорити з ними про можливі емоції і реакції, заохочувати, звертати увагу на їхні успіхи й досягнення.

Можна, наприклад, запевнити їх, що вони — справжні супергерої здоров’я, адже чудово справляються з усіма правилами та обмеженнями. Ми не можемо щось забрати, не компенсуючи це чимось іншим. Якщо ми забираємо один вид контакту, один вид діяльності, то важливо запропонувати щось натомість.

Наприклад, ви пояснюєте: «Це так складно — не торкатися одне одного ручками. Спасибі, що пам’ятаєте про це. Давайте зараз торкнемся одне одного поглядом (із самого серця)! Це не замінить «обіймашок» і «доганялок», але допоможе нам відчути близькість. Так ми відчуватимемо, що ми разом».

Або: «Я бачила, як тобі хотілося це зробити, але ти стримався. Спасибі, що пам’ятаєш про наші супергеройські правила безпеки і здоров’я!»

2 Як працювати з емоціями дітей. Окрім того, разом із дітьми можна намалювати емоції: наприклад, веселе й сумне личка. Так дітки зможуть показувати ці личка, коли радіють або засмучені. Якщо комусь сумно і потрібна допомога або підтримка — супергерої здоров’я завжди говорять про це прямо, а також допомагають одне одному. Розкажіть дітям про те, що емоції — це сигнали, які допомагають нам зрозуміти, що з нами відбувається. Пояснюйте, що всі емоції важливі й корисні. А ось наша поведінка, коли ми переживаємо якісь емоції, може бути прийнятною чи неприйнятною.

 Наприклад, злість сигналізує про те, що потрібно себе захистити або що відбувається щось неправильне, на нашу думку. Сердитися — можна, захистити себе словом або жестом — потрібно. А ось робити боляче собі чи іншим — ні. Ви можете вивчати з дітьми різні емоції. Для цього малюйте їх і «програвайте». Ставте запитання: «А коли ти сердишся? А коли радієш? А коли боїшся?» Важливо робити акцент на тому, що всі емоції допомагають нам бути в більшій безпеці й у контакті зі світом. Усі вони важливі й потрібні. Навіть страх, завдяки якому ми стаємо обережнішими й уважнішими. Окрім того, можна зробити з дітьми «барометр емоцій», коли вони показуватимуть емоції жестами. Домовтеся, що коли малюкам радісно, вони триматимуть кулачок із піднятим догори великим пальцем, коли сумно — із пальчиком донизу, коли сердяться — розвернутим ліворуч або праворуч пальчиком. Пам’ятайте: увага до емоцій і почуттів дитини — величезний внесок у підтримку їхнього здоров’я.

3 Посткарантинний період варто розпочати з обговорення нових правил. Майте на увазі, що в дітей обов’язково відбудеться певне повернення до періоду адаптації — у знаннях, режимі й сприйнятті реальності садка. Можливо, вже на першій зустрічі всі дітки «перевтіляться» в супергероїв, які пізнають життя на новій планеті (в групі). Тема супергероїв універсальна й релевантна і для дівчаток, і для хлопчиків від 3,5 до 6 років. Наприклад, буквально сидячи на підлозі з дітьми (чи на стільцях), ми говоримо «таємничим голосом»: «Зараз ми разом із усією групою і садком перетворюємося на космонавтів (супергероїв). Ти яким супергероєм хочеш бути? А ти? Давайте намалюємо ваші герби — символи ваших суперздібностей!» Обговоріть із дітьми нові правила «Герби» потім варто повісити на видному місці або над ліжечками дітей, адже будь-який «символ сили» підвищує самооцінку. Продовжуйте: «В усіх супергероїв є секретні місії. Ваші секретні місії такі: мити руки, використовувати дезінфектор… (перераховуємо правила). Отже, із суперсекретним і супергеройським виразом обличчя підемо виконувати перші завдання, а я допоможу вам із ними впоратися». Усі правила ідеально показувати за допомогою малюнків. Формулювати правила варто так: «Супергерої ПІКЛУЮТЬСЯ…», «Супергерої МОЖУТЬ…» (а не «Ми з вами повинні…»).

4 «Супергерої ввічливості вітаються, прощаються, говорять “дякую” і “будь ласка”». «Супергерої здоров’я заряджають свої “батареї”, тобто роблять зарядку, а також дають тілу відпочити: сплять, гуляють і дихають свіжим повітрям, п’ють воду». «Супергерої безпеки дотримуються правил гігієни: миють руки, користуються антисептиком, за потреби вдягають маску, вимірюють температуру, самі не йдуть з майданчика, ніколи нікуди не йдуть із незнайомою людиною». «Супергерої дружби питають дозволу перед тим, як узяти чужу іграшку, пропонують допомогу, піклуються про друзів». Для того щоб допомогти дітям навчитися тримати дистанцію, запропонуйте їм уявити, що в кожного і кожної з нас є невидимий захисний скафандр. І він закінчується «ось тут». Коли до нас хтось підходить ближче, ніж там, де закінчується наш «скафандр», ми виставляємо ручки вперед і говоримо: «Стоп, тут мій скафандр, його не можна зачіпати».

 5 Одягаємо скафандри Щодня у діток будуть перевіряти супергеройське здоров’я, тобто вимірювати температуру. Розкажіть про це вихованцям і покажіть на іграшках, як це відбуватиметься. Перевірка супергеройського здоров’я Пояснюючи правила, зробіть акцент на тому, що дорослим не можна заходити до нашого космічного корабля (адже потрібно попередити дітей, що батьки більше не заходять до приміщення групи). Щоб полегшити засвоєння цього правила, запропонуйте гру: «Як ми будемо прощатися з тими, хто залишається на Землі й чекатиме на наше повернення? Ми помахаємо ручкою, прикладемо її до серця й надішлемо повітряний поцілунок? Або просто обнімемося? Давайте разом придумаємо наш супергеройський космічний план прощання з батьками!» Космічний корабель тільки для діток Обов’язково проведіть «екскурсію» садком. Нагадайте, де потрібно роздягатися, де знаходиться туалет, а де — спальня. Ще раз «закріпіть» за кожною дитиною його / її ліжечко та шухляду для одягу. У перший тиждень усі заняття повинні бути на третину коротшими. Діти сильніше втомлюватимуться і можуть бути більш галасливими, гіперактивними або, навпаки, загальмованими й тривожними.

6  Як полегшити адаптацію й знизити тривожність Якщо за час карантину в дітей змінилася вихователька, їх варто попередити заздалегідь. Дуже добре, якщо напередодні вітального онлайн-дзвінка дітлахи побачать вашу фотографію (надішліть батькам своє фото з доброзичливим поглядом / усмішкою). У садку виховательки перебуватимуть у масках, тож діти орієнтуватимуться лише на ваші голос й інтонації, тому їм важливо побачити ваше обличчя напередодні, ідентифікувати і встановити контакт. Добре, якщо ви зможете заздалегідь підготувати приміщення групи. Зробіть «виставку»: повісьте на різні поверхні колажі з фотографіями дітей і їхніми малюнками, попросіть батьків принести свіжі роботи. Коли дитина бачить свій портрет, упізнає те, що вона сама зробила, то відчуватиме, що це «її» простір — уже опанований і безпечний. Важливо вигадати ритуали вітання й прощання. Дуже добре, якщо це будуть відомі всім пісеньки, невеличкі віршики чи дотики, які зараз є безпечними, — п’яточками або ліктиками. Це також може бути вигук, який дітки разом виголошуватимуть після кожної «перемоги»: наприклад, «СуперМи!» У період адаптації разом із дітьми важливо використовувати тему дому — малювати будинки, робити фігурки оригамі, будиночки із коробок, стільчиків, кубиків, лего. Метафора будинку повертає дітям відчуття безпеки. Як компенсувати нестачу тактильної взаємодії

 7 Робота з тістом, глиною та фетром не замінює, але дещо компенсує нестачу тактильних контактів. Якщо МОЗ не рекомендуватиме, перелічені матеріали можна замінити на крупи, кінетичний пісок, легкі схеми оригамі або індивідуальні набори пластиліну чи пальчикових фарб. Запропонуйте батькам (якщо це не буде заборонене санітарними нормами) принести із дому невеличкий плед або великий шарф, щоб дитина могла укутуватися ним під час сну. Адже тривожитися й опиратися «тихій годині» малята можуть почати сильніше. Ці речі служитимуть тимчасовою заміною м’яким іграшкам, заспокоюватимуть малят і даватимуть їм відчуття домашнього затишку. Працюйте з батьками Важливо говорити і з батькам про правила адаптації. Відповідайте на запитання про безпеку дітей, розкажіть про нові правила, які будуть упроваджені. Адже що менше тривоги у батьків, то легше дитина адаптується. Запропонуйте батькам для прощання із дитиною вигадати ритуал, який би нагадував маляті про родину: наклейку на ручку, браслет або малюнок у кишеньку. колір гармонізації, допомагає концентрувати увагу.

АНКЕТА  ДЛЯ ПЕДАГОГІВ

З метою оптимізації роботи над проєктом плану роботи закладу дошкільної освіти на наступний навчальний рік просимо відповісти на запитання анкети. Для нас важлива Ваша думка.

1. Які форми методичної роботи в поточному році Ви вважаєте найбільш вдалими, які пропонували б в наступному навчальному році?
2. Що, на Вашу думку, необхідно змінити в методичному супроводі для поліпшення роботи вихователя?
3. Чи відчуваєте Ви труднощі під час організації освітнього процесу, взаємодії з дітьми, батьками вихованців, колегами. Які саме?
4. Назвіть напрями роботи з дітьми, які Ви вважаєте найбільш пріоритетними. Які питання щодо організації цієї роботи Ви хотіли б опрацювати, під час яких методичних заходів?
5. Якими напрацюваннями в організації роботи з дітьми та їхніми батьками Ви можете поділитися з колегами?
6. Якби Вам довелося презентувати свій досвід роботи, то яку тему Ви для цього обрали б?
7. Яку допомогу Ви бажаєте отримати в організації освітньої роботи з дітьми від завідуючої,  вихователя – методиста, керівника музичного?
8. Які питання пропонуєте винести на розгляд педагогічної ради?

ДЯКУЄМО  ЗА  СПІВПРАЦЮ!

(відповіді на запитання анкети приймаються в електронному варіанті)

Додаток 1

до листа МОН України

від 13.06.2017 № 1/9-322

Інструктивно-методичні рекомендації
«Про організацію освітньої роботи в дошкільних навчальних закладах у 2019/2020 навчальному році»

Розвиток дошкільної освіти залишається одним із пріоритетних напрямів державної політики у галузі освіти. Основні завдання у 2019/2020 році - створення належних умов для отримання дітьми дошкільної освіти, забезпечення дієвості особистісно орієнтованої освітньої системи та реалізація принципів демократизації, гуманізації та індивідуалізації, інтегративності педагогічного процесу в дошкільному навчальному закладі. Це сприятиме своєчасному становленню і всебічному розвитку життєво компетентної особистості дитини, формуванню її фізичної і психологічної готовності до нової соціальної ролі.

Необхідно продовжити роботу щодо організації сучасного освітнього середовища дошкільного навчального закладу, сприятливого для формування гармонійно розвиненої особистості та реалізації індивідуальних творчих потреб кожної дитини. Сучасний дошкільний навчальний заклад має бути позитивним, динамічним простором, що оптимізує розвивальний потенціал дітей.

Організація освітньої діяльності в дошкільних навчальних закладах у 2019/2020 навчальному році здійснюється відповідно до Законів України «Про освіту», «Про дошкільну освіту»,Указу Президента України від 13.10.2015 № 580/2015 «Про стратегію національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016-2020 роки», Базового компоненту дошкільної освіти, Концепції національно-патріотичного виховання дітей та молоді (затверджено наказом МОН України від 16.06.2015 № 641), Положення про дошкільний навчальний заклад (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2003 № 305), Санітарного регламенту для дошкільних навчальних закладів (затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України від 24.03.2016 № 234), Гранично допустимого навантаження на дитину у дошкільних навчальних закладах різних типів та форм власності(затверджено наказом МОН України від 20.04.2015 № 446), інших нормативно-правових актів.

На допомогу у вирішенні окремих організаційних питань функціонування дошкільного закладу пропонуємо до використання у роботі «Нормативний путівник: актуальні питання» (додаток 2).

Зміст дошкільної освіти визначається Базовим компонентом дошкільної освіти – державним стандартом, виконання вимог якого є обов’язковим для усіх дошкільних навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, інших форм здобуття дошкільної освіти.

Освіта дітей дошкільного віку у межах Базового компонента дошкільної освіти здійснюється за комплексними і парціальними програмами та іншими видами навчальних видань, рекомендованими Міністерством освіти і науки України або схваленими для використання у дошкільних навчальних закладах комісією з дошкільної педагогіки та психології Науково-методичної ради з питань освіти МОН України.

У дошкільних навчальних закладах усіх типів і форм власності при реалізації права дітей на дошкільну освіту враховуються особливі освітні потреби у навчанні і вихованні кожної дитини, у тому числі дітей з особливими освітніми потребами відповідно до принципів інклюзивної освіти. Програмно-методичний супровід змісту дошкільної освіти дітей з особливими освітніми потребами здійснюється за окремими програмами і методиками, рекомендованими МОН або схваленими відповідними предметними комісіями НМР з питань освіти МОН України. Інформація та програми розміщено на сайті МОН України за посиланням:http://mon.gov.ua/activity/education/doshkilna/diti-z-osoblivimi-potrebami.

           Додаткові освітні послуги, що не визначені інваріантною частиною Базового компонента дошкільної освіти, вводяться відповідно до статутних цілей і завдань дошкільного навчального закладу лише за згодою батьків дитини або осіб, які їх замінюють, на основі угоди між батьками або особами, які їх замінюють, та закладом у межах гранично допустимого навчального навантаження на дитину. Додаткові освітні послуги не можуть надаватися замість або в рамках комплексних освітніх програм з дошкільної освіти.

Інформація про рекомендовані Міністерством освіти і науки України для використання в освітньому процесі дошкільних навчальних закладів програми та іншу навчально-методичну літературу наведено у Переліку навчальної літератури, який щорічно оновлюється та розміщується на офіційному сайті Міністерства (http://mon.gov.ua/activity/education/doshkilna/norm-baza.html).

Звертаємо увагу, що з 2018/2019 навчального програма «Українське дошкілля» є чинною у редакції 2018 року.

В умовах освітньої реформи «Нова українська школа», що здійснюється Міністерством освіти і науки України, важливим завданням є забезпечення наступності між ланками освіти. Гармонійний розвиток особистості дитини у період дошкільного дитинства та старту шкільного життя – основа подальшого її успіху в умовах безперервної освіти впродовж дорослого життя.

Саме тому, підготовлено нову редакцію програми розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт». Авторська група сформувала головні конструкти програмних завдань з урахуванням вимог сьогодення:

• створення фундаменту успішності дитини в умовах нової української школи;
• збалансування напрямів розвитку цілісної особистості дитини;
• створення сучасної та зручної системи методичного сервісу для педагогів та батьків.

Тож звертаємо увагу педагогів на те, що у новому навчальному році набуде чинність нова редакція програми розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт».

Діяльність дошкільного навчального закладу регламентується планом роботи на навчальний рік і літній оздоровчий період, що схвалюється педагогічною радою закладу, затверджується його керівником.

Дошкільний навчальний заклад з метою своєчасного виявлення, підтримки та розвитку природних нахилів та здібностей вихованців може організовувати освітній процес за одним чи кількома пріоритетними напрямами (художньо-естетичний, фізкультурно-оздоровчий, музичний, гуманітарний тощо).

Педагогічний колектив дошкільного навчального закладу має право обирати чинні комплексну (і) (як основну) та додаткові парціальні програми для забезпечення ефективної реалізації інваріантного та варіативного змісту дошкільної освіти. У дошкільному навчальному закладі можуть одночасно використовуватись кілька комплексних та парціальних програм (з певних напрямів освітньої роботи). При цьому, важливо враховувати специфіку діяльності (тип) навчального закладу, потреби і можливості, інтереси вихованців та їхніх родин. Вибір програм розвитку, виховання і навчання, форми календарного планування освітньої роботи з вихованцями ухвалюються педагогічною радою закладу на навчальний рік.

Пріоритетні змістові напрями та завдання освітньої роботи на 2019/2020 навчальний рік визначаються самостійно кожним дошкільним навчальним закладом на основі аналізу роботи закладу за минулий рік із урахуванням виявлених проблем та потреб дошкільного навчального закладу,з огляду на проблеми та актуальні життєві питання регіону. Кількість ключових завдань, над якими працює колектив, визначається закладом і залежить від кількості груп, режиму роботи тощо.

Для ознайомлення педагогічної громади з формами роботи з батьками матеріали Всеукраїнського фестивалю-огляду кращого досвіду з організації просвіти батьків вихованців дошкільних навчальних закладів «Джерело батьківських знань» будуть розміщені на сайтах Міністерства освіти і науки України, Інституту модернізації змісту освіти.

З метою забезпечення якості дошкільної освіти важливо здійснювати підвищення кваліфікації та ініціювати (або підтримувати) саморозвиток педагогів у міжкурсовий період шляхом мотивування до участі у роботі майстер-класів, колоквіумів, брейн-рингів, воркшопів та інших форм динамічного навчання дорослих (у тому числі з питань наступності між дошкільною та початковою ланками у рамках впровадження концепції «Нової української школи»). Такі інтерактивні форми методичної роботи будуть ефективними як в умовах освітнього простору дошкільного навчального закладу, міста,району так і на базі інститутів післядипломної педагогічної освіти, які надаватимуть освітні послуги за замовленням педагогів сфери дошкільної освіти.

Методичні рекомендації педагогам дошкільних навчальних закладів

Мовленнєві заняття в системі сучасної дошкільної освіти

Бабіч Н.О., методист ЦМСПС

Мовленнєвий розвиток дошкільника — складний психологічний процес, що не зводиться до простого відтворення дитиною почутої мови. Він визначається мірою сформованості знань, умінь та навичок дитини і виявляється в соціальній та інтелектуальній активності у колі дорослих та однолітків. Щоб створити оптимальні умови для мовленнєвого розвитку дошкільника, педагогам слід використовувати різні форми роботи: ігри, проблемні ситуації і, звичайно, заняття

Неможливо уявити належний рівень життєвої компетенції людини без оволодіння мовленням. Видатний педагог Костянтин Ушинський зауважував, що рідне слово є основою розумового розви­тку й скарбницею всіх знань. Оволодіваючи мовленням, вивчаючи мову, дитина засвоює систему знань, суспільно прийняті норми по­ведінки — основу її життєвої компетентності, тобто, як влучно висло­вилася заступник директора Інституту проблем виховання АПН Укра­їни, доктор педагогічних наук Олена Кононко, «оволодіває наукою і мистецтвом жити серед інших». З огляду на це проблема розвитку мовлення дитини завжди була однією з центральних у дошкільній освіті. Нині ж провідною метою дошкільної лінгводидактики є вихо­вання мовної особистості.

Значення занять у формуванні мовленнєвої компетенції дошкільників

Мовленнєва компетенція — це вміння на практиці доречно ко­ристуватися мовою (висловлювати свої думки, бажання, наміри, про­хання тощо), використовувати для цього як мовні, так і позамовні (мі­міка, жести, рухи) та інтонаційні засоби. Це полікомпонентний утвір, що містить такі компетенції:

• лексичну (наявність певного запасу слів у межах вікового пе­ріоду, їх доречне застосування, вживання засобів мовної ви­разності: приказки, прислів'я, фразеологізми, епітети, порів­няння);
• фонетичну (правильна звуковимова, розвинений фонема­тичний слух, володіння інтонаційними засобами виразності);
•  граматичну (практичне вживання відповідних граматичних форм рідної мови: рід, число, відмінки, час тощо) та діамонологічну (розуміння зв'язного тексту, вміння відповідати та звертатися із запитаннями, вести діалог, складати різні ви­ди розповідей, переказувати).

Мовленням дитина оволодіває в процесі спілкування під час різ­них видів діяльності, адже всі вони тісно пов'язані з мовленням і супроводжуються ним. Але повсякденного спілкування для становлен­ня мовленнєвої компетенції, звісно, недостатньо. Основною формою навчання дошкільнят у процесі організованої пізнавальної діяльності все ж лишається заняття. Саме на заняттях вихова­тель систематично та послідовно формує у дітей мовленнєві уміння та навички, які закріплюються при спілкуванні дітей під час різних видів діяльності в повсякденному житті.

Враховуючи гранично допустиме навчальне навантаження на дитину (Наказ МОН від 20.04.2015 №и 446) збільшено кількість занять на тиждень з розвитку мовлення і культури мовленнєвого спілкування:

Таким чином, заняття з мовленнєвого спілкування проводять у всіх вікових групах не рідше двох разів на тиждень.

Види занять з розвитку мовлення і культури мовленнєвого спілкування

Заняття з мовленнєвого спілкування бувають комплексними та спеціальними.

Комплексне заняття з мовленнєвого спілкування проводиться три-чотири рази  на тиждень. Цей вид заняття поєднує завдання що­найменше з трьох компонентів мовлення, серед яких; звукова куль­тура, лексика, граматика і власне зв'язне мовлення. Причому остан­нє є обов'язковою складовою такого заняття.

Тому, плануючи комплексні заняття, вихователь слідкує, щоб усі завдання з розвитку мовлення рівномірно чергувалися протягом тижня, місяця.

Спеціальне заняття з мовленнєвого спілкування (в методичній літературі зустрічається і під іншою назвою — «домінантне») охоп­лює лише один компонент мовлення (звукова культура мовлення, лексика або граматика) і проводиться лише один раз на місяць.

Спеціальні заняття доцільно планувати на квартал. У першому місяці кварталу, скажімо, у вересні, завданням спеціального заняття може бути формування звукової культури мовлення. Наступного мі­сяця, у жовтні, спеціальне заняття варто присвятити виключно фор­муванню граматичної правильності мовлення, а у листопаді — слов­никовій роботі. Відповідно плануються заняття з розвитку мовлення і культури мовленнєвого спілкування і в наступних кварталах.

Плануючи спеціальні заняття, необхідно враховувати вікові осо­бливості мовлення дітей. Так, у молодшому дошкільному віці спеціальні заняття, присвячені формуванню звукової культури мовлення, можна про­водити частіше одного разу на квартал, а в роботі з дітьми старшого дошкільного віку більше уваги слід приділити грама­тиці. Тож спеціальне заняття з форму­вання граматичної структури мовлення в старшій групі можна спланувати в од­ному з кварталів двічі.

Програмовий зміст спеціального за­няття містить завдання по роботі лише за одним компонентом мов­лення, наприклад, над звуковою культурою мовлення. Вихователь закріплює той матеріал, який подавався на комплексних заняттях, та додатково планує одне-два нових завдання стосовно роботи над звуковою культурою мовлення.

Плануючи спеціальне заняття зі словникової роботи, особливу увагу варто приділити формуванню у дітей узагальнюючих понять (меблі, одяг, транспорт тощо), ознайомленню їх з якостями та власти­востями предметів.

При плануванні треба слідкувати, щоб заняття з мовленнєвим пріоритетом було взаємопов'язане з іншими заняттями, насамперед з художньої літератури, ознайомлення з соціумом, природним довкіллям тощо,  тобто відповідало темі тематичного тижня. Так, наприклад, для складання розповіді на занятті з мовленнєвого спілкування дітям слід запропонувати вже знайому картину, яку вони розглядали під час заняття з ознайомлення з природним довкіллям чи ознайомлення з соціумом; для переказу можна взяти твір, з яким дітей ознайомили на занятті з художньої літератури. Пропо­нуючи тему для розповідання, вихователь має враховувати попере­дній досвід дітей.

Роль інтегрованих занять  у мовленнєвому розвитку дітей

Державні освітні стандарти пе­редбачають оновлення змісту навчан­ня й виховання на засадах гуманізації, диференціації та інтеграції. Тож прин­цип інтеграції в сучасній дидактиці  розглядається як один з провідних. З огля­ду на це у дошкільній освіті назріла необ­хідність поєднувати різні види діяльності та об'єднувати знання із різних галузей на одному занятті. Цього можна досягнути в процесі інтегрованого заняття.

На інтегрованому занятті ключовим моментом є тема, а різні види діяльності, що використовуються на ньому, — лише засоби її розкриття. У ході такого заняття для розв'язання одного завдання можна задіяти знання та вміння з різних галу­зей. Скажімо, педагог пропонує прикра­сити новорічну ялинку, намалювавши певну кількість кульок різного кольору.  До кожного кольору треба дібрати образну характеристику: фіолетовий колір на­гадує вечір, що темним покривалом опускається на землю; червоний колір — дорогоцінний камінь, що аж іскриться на сонечку тощо. Таким чином на одному занятті реалізують завдання і з математики, і з зображувальної діяльності, і з мовленнєвого розвитку. Ще одна особливість інтегрованих занять — збільшення їх тривалості, адже завдяки швидкій зміні видів діяльності діти менше втомлюються і не втрачають інтересу до заняття.

Додаток 1

Орієнтовний розподіл комплексних, інтегрованих та спеціальних занять з мовленнєвого спілкування на місяць та на квартал в в старшій віковій групі

Додаток 2

Програмовий  зміст  комплексного  заняття  з  мовленнєвого спілкування

для дітей молодшого дошкільного віку (5-й рік життя):

 Зв'язне мовлення: продовжувати вчити дітей складати описові розповіді про іграшки за зразком, поданим вихователем

Звукова культура мовлення: вправляти дітей у виокремлюванні першого звуку в словах

Словникова робота: збагатити словник образними виразами, епітетами, продовжувати вчити дітей відгадувати загадки

Розвивати пам'ять, мислення, уяву, мовлення

Виховувати інтерес до занять, позитивні риси характеру

 Додаток 3

Програмовий зміст спеціального заняття з мовленнєвого спілкування

(звукова культура мовлення)

для дітей молодшого дошкільного віку (5-й рік життя):

Вправляти дітей у правильній вимові звука [ р ]; продовжу­вати вчити добирати слова із запропонованим звуком на початку та в кінці слова; інтонаційно виділяти (інтонувати) звуки в словах; робити елементарний звуковий аналіз слів, виділяючи та підраховуючи кількість звуків у слові за допомогою фішок

Розвивати фонематичний слух, артикуляцію, мовне дихання.  Сприяти розвитку уваги, мислення, пам'яті

Виховувати позитивні риси характеру, інтерес до занять

Методи реалізації завдань із розвитку мовлення дітей

Зв'язне мовлення:

• переказ;
• описова розповідь (за картиною, опис іграшки або предмету з довкілля, опис-загадка, порівняльний опис двох іграшок або предметів, опис іграшки або пред­мета по пам'яті);
• сюжетна розповідь за змістом дидактичної картини;
• розповідь з власного досвіду;
• творча розповідь (за сюжетною ігровою обстановкою; за картинкою-сюрпризом; за поданим початком; за опорними словами; на тему, запропоновану вихователем; за планом; самостійне вигадування казок дітьми; зміна кінцівки відомої казки);
• дидактичні ігри, спрямовані на розвиток зв'язного монологічного мовлення, на­приклад, «Посилка», «Про що хотів розповісти Незнайко у листі», «Чий мультфільм найкращий» тощо.

Звукова культура мовлення:

• заучування та промовляння напам'ять скоромовок;
• промовляння чистомовок;
• дидактичні ігри та вправи з розвитку фонематичного слуху;
• дидактичні ігри та вправи для формування правильної вимови звуків;
• розповіді зі звуконаслідуванням;
• вправи для розвитку артикуляційного апарата;
• дидактичні ігри та вправи, спрямовані на розвиток мовленнєвого дихання.

Словник:

• дидактичні ігри та вправи;
• відгадування загадок;
• ознайомлення з приказками та прислів'ями, їх заучування.

Граматика:

• дидактичні ігри та вправи з граматики;
• складання розповіді зі словами, в яких діти роблять помилки.

Методика проведення занять з мовленнєвого спілкування

Осно­вною метою занять з мовленнєвого спілкування є розвиток мовлення  кожної конкретної дитини. Тому важливо створювати на них такі умови, які стимулюватимуть максимальну мовленнєву активність кожної дитини. Цього можна досягнути, дотримуючись таких умов:

• уміння педагога викликати у дітей інтерес до теми заняття  та розумно співвідносити власну мовленнєву активність і мов­леннєву активність дітей — неприпустимо, щоб дорослий го­ворив більшу частину заняття з мовленнєвим пріоритетом;
• проведення занять підгрупами до 10—12 осіб (за можливості);
• правильне розташування дітей;
• забезпечення оптимальної інтенсивності мовленнєвого на­вантаження дітей — надто прості завдання знижують інтерес дітей, послаблюють готовність до подолання труднощів;
• здійснення індивідуально-диференційованого підходу — уміння педагога бачити в колективі кожну конкретну дитину і враховувати її індивідуальні особливості, пристосовуватися до них;
• уміння педагога бачити особисті досягнення дитини, а не по­рівнювати її з іншими.

Вихователь має ретельно готуватися до заняття. Добираючи те­му, враховувати досвід дітей та їхні інтереси. Щоб успішно реалізу­вати заплановані завдання, слід відповідно до кожного з них підібра­ти метод або кілька методів, що забезпечать їх розв'язання. Так, навчаючи дітей описуванню, вихователь може обрати і описову розповідь і дидактичну гру.

Зважаючи на процеси індивідуалізації освіти, під час занять із мовленнєвого спілкування вихователю треба враховувати особли­вості кожної дитини. Слід знати, як поставити дитині завдан­ня, скільки часу виділити на його розв'язання, як забезпечити розум­ну допомогу, оцінити результат та докладені зусилля. Під час спілку­вання важливо так розмістити дітей, щоб вони могли бачити одне од­ного та вихователя. Без «контакту очей» неможливо формувати  вміння слухати товариша, розуміти мовця, тобто виховувати в дошкільни­ків культуру мовлення.

Для закріплення знань, отрима­них на занятті, важливо оптимально організувати мовленнєве середовище для дітей у повсякденному житті. Не­обхідно задіяти мовлення як важливий засіб спілкування в усіх видах дитячої діяльності.

Взаємодія вихователя-методиста з педагогами

Вихователеві, завантаженому щоденною копіткою роботою з ді­тьми, здебільшого складно розібратися в сучасному бурхливому і не­рідко суперечливому інформаційному потоці. Тож діяльність вихователя-методиста має бути спрямована на розумне керівництво і, насамперед, дієву допомогу вихователям в організації навчально-мовленнєвої роботи з дітьми. Можна розробити пам'ятки для педаго­гів, індивідуально надавати допомогу педагогам під час планування, консультувати їх з певних тем, як-от:

Особливості планування занять з мовленнєвого спілкування в різних вікових групах;

Сучасні вимоги до проведення занять з мовленнєвого спілку­вання;

Комплексність та інтеграція на заняттях з мовленнєвого спіл­кування;

Методи розвитку різних сторін мовлення в дошкільному ди­тинстві.

До планування інтегрованих занять треба підходити дуже по­мірковано, їх рекомендовано проводити орієнтовно один раз на квар­тал з метою закріпити знання, мовленнєві уміння та навички дітей.

Організовуючи роботу педагогічного колективу над мовленнєвим розвитком дошкільників, вихователю-методисту необхідно тримати на контролі як планування, так і проведення занять.

Вихователь-методист, надаючи педа­гогам допомогу при підготовці до занять з мовленнєвого спілкування, має добре орієнтуватися в методах, що сприяють реалізації завдань із розвитку кожного компонента мовлення.

Методичні рекомендації

«Особливості проведення занять з фізичної культури»

Бабіч Н.О., методист ЦМСПС

         Щоденні заняття з фізкультури є однією з основних форм фізичного виховання дошкільників.

Заняття розглядаються як цілеспрямована та унормована форма організованої навчально-пізнавальної діяльності з фізичної культури та формування основ здорового способу життя. Вони дають змогу систематично, послідовно формувати, закріплювати й удосконалювати рухові вміння та навички, розвивати фізичні якості, давати дітям спеціальні знання та прищеплювати потребу в повсякденних заняттях фізичною культурою,  оптимізувати рухову діяльність.

Організоване навчання у формі фізкультурних занять проводиться, починаючи з дворічного віку. Тривалість занять для дітей раннього віку – 10 хв., молодшого – 15 хв., середнього – 20-25 хв., старшого – 25-30 хв.

Тривалість частин заняття (вступної, підготовчої, основної і заключної) та обсяг матеріалу не постійні, вони змінюються залежно від освітніх завдань, умов проведення заняття.

Обов’язкові умови проведення занять з фізичної культури: вологе прибирання зали, провітрювання приміщення, підготовка фізкультурного обладнання  та інвентарю. Обладнання та інвентар мають бути безпечними у використанні, естетично привабливими та відповідати віку вихованцям за розмірами, вагою тощо. Одяг та взуття дітей добираються з урахуванням місця проведення занять і пори року.

За освітніми завданнями, співвідношенням нового і знайомого програмового матеріалу фізкультурні заняття поділяють на:

Заняття на свіжому повітрі проводить вихователь групи або інструктор з фізичної культури з допомогою вихователя. До їх проведення, як і до занять в залі, можуть залучатися  музичний керівник, помічник вихователя. 

Усі заняття на свіжому повітрі мають таку саму тривалість, що й заняття у залі. Проте якщо вони проводяться у холодну погоду або з ухилом на оволодіння елементами спортивних ігор чи вправ їхня тривалість може дещо збільшуватися (до 5 хвилин).

Оскільки ці заняття проводяться під час проведення прогулянок, то важливо правильно обрати період їх проведення: в холодну погоду їх доцільно організовувати під кінець перебування дітей на повітрі, щоб запобігти переохолодженню організму після отриманих фізичних навантажень; у теплу пору такі заняття варто розпочати через 10-15 (до 20) хвилин після виходу на майданчик, щоб діти встигли адаптуватися до погодних умов і щоб фізіологічні показники – частота пульсу й дихання – досягли належного для активної рухової діяльності рівня.

Загальні навантаження – сукупність фізичних, психічних та емоційних навантажень на дітей під час занять з фізичної культури.

Фізичні навантаження – величина впливу фізичних вправ, виконуваних під час занять, на функціональну діяльність усіх органів та систем дитячого організму. Пік таких навантажень має припадати на рухливу гру в основній частині заняття.

Для регулювання (збільшення або зменшення) фізичних навантажень можна включати до змісту занять складніші чи простіші вправи (найістотніше навантаження на організм забезпечує робота великих, а не дрібних груп м’язів); змінювати їх кількість та дозування, темп виконання, амплітуду, кількісні параметри рухів (висоту, довжину тощо) та інвентарю (вагу чи розмір предметів).

Важливо стежити за ступенем напруження м’язів при виконанні;  скорочувати паузи між вправами, простою дітей за рахунок попередньої підготовки розмітки, обладнання та продумування способів оперативної розстановки, прибирання обладнання, роздачі/збирання інвентарю, раціональну організацію дітей на виконання рухів, доцільний добір методів і прийомів роботи з вихованцями.

Психічні навантаження –  вплив фізичних вправ під час занять на психіку дітей (увагу, пам’ять, мислення, сприймання, уяву, волю тощо.). Найбільше психічне навантаження має припадати на початок основної частини заняття, коли розучуються нові чи виконуються найбільш складні за технікою, недостатньо засвоєні дітьми вправи з основних рухів.

Регулювати рівень психічних навантажень, запобігати перевантаженню дитячої пам’яті, мислення, уваги, сприймання, уяви допоможуть: раціональне поєднання нового і знайомого, добре й недостатньо засвоєного програмового матеріалу; періодична зміна або оновлення обстановки, середовища, місця проведення занять (обладнання, атрибутів та інвентарю; перенесення занять із зали на майданчики, у природні умови); насичення занять відповідною  поставленим освітнім завданням кількістю практичних методів та ігрових прийомів; активізація пізнавальної, мислительної діяльності дітей.   

Емоційні навантаження визначаються величиною впливу фізичних вправ на емоційний стан, настрій дітей. Максимальне емоційне навантаження, зазвичай, припадає на рухливу гру в основній частині заняття.

Регулюванню емоційних навантажень у ході занять з фізичної культури допоможуть бадьорий, діловий, при цьому доброзичливий тон, активність педагога; домірні й педагогічно виправдані заохочення дітей до рухів; естетично привабливі, різноманітні посібники у достатній кількості), проте надмір їх на одному занятті призводить до психологічної втоми); музичний супровід певних частин заняття; улюблені вправи та ігри дітей тощо.

Оптимальне поєднання всіх навантажень забезпечує більш високу працездатність дитячого організму й не викликає у дітей перевтоми. Помірна втома активізує відновлювальні процеси в організмі, пожвавлює темпи та поліпшує показники фізичного розвитку.    

Педагоги мають стежити за зовнішніми ознаками реакції дітей на запропоновані їм  загальні навантаження, як от: колір шкіри обличчя, спітнілість чола, щік, голови, спини, спосіб і ритмічність дихання (через ніс або рот, поява задишки), якість виконання рухів, стан постави, дисципліна, рівень дитячої уваги, інтересу, млявість чи надмірна рухливість тощо. За перших ознак перевтоми або передчасної втоми, слід вжити заходів щодо їх запобігання й підтримання здорового тонусу: внести зміни у зміст заняття, методику його проведення, дозування вправ, ввести додаткові паузи для відпочинку тощо, стосовно всієї групи, підгрупи чи окремих дітей.

Основний показник реакції організму на загальні навантаження - частота пульсу.

Проводячи пульсометрію у дітей, слід враховувати таку орієнтовну динаміку зміни частоти пульсу порівняно зі станом спокою: упродовж вступної частини заняття вона зростає на 10-15%,  підготовчої – на 20-25%,  під кінець основної – на 60-80%, у заключній частині знижується приблизно до рівня вступної, а повертається до норми через 3-5 хвилин після завершення заняття.

З регулюванням навантажень тісно пов’язані загальна і моторна щільність фізкультурних занять.

Загальна щільність заняття – це відношення педагогічно виправданого часу до тривалості всього заняття. Педагогічно виправданим є час, відведений педагогом на пояснення і роз’яснення, показ дій, вказівки, зауваження, заохочення, оцінки, допоміжні дії (шикування і перешикування дітей, роздача і збирання атрибутів, установка й прибирання обладнання), безпосереднє виконання вправ дітьми тощо. Час, витрачений на розмови з колегами, недоцільні пояснення та повчання, довгі бесіди, аналіз дій і поведінки дітей, довготривале очікування ними своєї черги при час виконання вправ чи при підготовці місця заняття, обладнання й інвентарю, зайві перешикування, повороти тощо, є педагогічно невиправданим і при визначенні загальної щільності занять не враховується.

Тому всі ключові моменти організації та проведення занять слід ретельно продумувати, щоб час занять був педагогічно виправданим, а відтак загальна щільність занять наближалася до 100%.

Моторна щільність розглядається як відношення часу, проведеного дітьми у русі, до тривалості заняття. Вона визначається методом індивідуального хронометражу і має орієнтовні вікові норми: для дітей 4-го року життя – 55-60 (до 65)%,  5-го року життя – 60-65 (до 70)%,  6-го року життя – 65-70 (до 75)%, для 7-го року життя – 70-75 (до 80)%.

Ці показники можуть коливатися у зазначених межах, оскільки залежать від ряду чинників: типу заняття (наприклад, моторна щільність мішаних занять менша, ніж занять-тренувань), складності рухів, ступеня їх засвоєння, рівня рухової підготовленості, організованості дітей  та ін.

Існують різні шляхи регулювання моторної щільності занять, а саме:

- вибір раціональних способів організації дітей для виконання рухів та доцільне поєднання різних способів організації впродовж заняття. При цьому слід ураховувати, що фронтальний спосіб організації забезпечує моторну щільність на рівні 75-88%, груповий – 66-75%, потоковий –  62-70%, змінний – 58-66%, спосіб колового тренування – 72-84%, індивідуальний – 18-24%;

- поєднання вправ з основних рухів у комплекси-зв’язки (особливо зручне при потоковому, змінному, іноді – при індивідуальному, груповому способах організації);

- заповнення пауз під час очікування дітьми своєї черги або при зміні обладнання простими додатковими руховими завданнями, які не потребують ретельного контролю  дорослого;

- розміщення й максимальне (можливо, багатоцільове) використання на занятті великого і дрібного обладнання;

- забезпечення достатньої кількості посібників та інвентарю, використання обладнання, зручного для одночасного виконання одних і тих самих рухів дітьми (це дає змогу уникнути довгих очікування дітьми своєї черги);

- педагогічно виправдане застосування словесних і наочних прийомів (передусім пояснень, показу, оцінок тощо);

- організація виконання рухів під рахунок або музичний супровід (йдеться про рухи, які можна виконувати у загальному ритмі й темпі, наприклад: ходьбу, біг, підскоки, загальнорозвивальні вправи).  

         Використання ігрових прийомів навчання на цих заняттях сприяє формуванню у дітей стійкого інтересу до рухової активності. Саме ігровий характер рухів викликає позитивні емоції, які є найдієвішим мотивом для стимуляції рухової діяльності. Одним з основних ігрових прийомів щодо руху є імітація. Діти імітують рухи тварин, птахів, наслідують дії дорослих.

         Щоб зацікавити дітей, заняття з фізкультури доречно проводити в сюжетній формі. Структуру таких занять складають фізичні вправи ігрового характеру, об’єднані одним сюжетом. Це можуть бути сюжети відомих дітям казок або ігровий сюжет на певну тему: «Зоопарк», «Похід до лісу», «Цирк». Ігрові образи дають змогу дітям концентрувати увагу на найсуттєвіших сторонах руху. Наслідуючи ігровий образ, діти свідоміше сприймають рух і виразніше і чіткіше його виконують.

         Велике значення для забезпечення високої моторної щільності занять має раціональна організація дітей на заняттях. Таким чином, закріплюючи відомі рухи, доцільно використовувати фронтальний або поточний методи організації дітей. У процесі ознайомлення з новими – поточний, а для найскладніших, як-от метання, - груповий. Ефективним є використання методу колового тренування, який прийнятний на заняттях не лише у старших, а й у молодших групах, як у залі, так і на свіжому повітрі.

         Колове тренування забезпечує максимальну високу моторну щільність – у старших групах до 85-90%.

З огляду на те, що колове тренування передбачає виконання вправ або основних рухів почергово, переходячи від однієї «станції» до другої, варто дотримуватись наступних вимог:

- добирати для виконання нескладні вправи з рухами, якими діти вже оволоділи;

- раціонально використовувати площу зали чи спортивного майданчика та рухових «станцій»;

- передбачити зручність переходів від «станції» до «станції»;

- визначити місце педагога – поряд з тими дітьми, які виконують вправи, що потребують страхування;

- продумати послідовність виконання вправ, яка забезпечувала б послідовне навантаження на всі основні групи м’язів;

- регулювати фізичне на вантаження з урахуванням індивідуальних особливостей дітей.

• активізує роботу всіх систем організму;
• сприяє розвитку фізичних якостей – швидкості, спритності, гнучкості, сили та витривалості;
• позитивно впливає на виховання у дітей базових рис особистості – самостійності, наполегливості, дисциплінованості.

Несприятливі погодні умови що унеможливлюють перебування дошкільників на свіжому повітрі:

- штормовий вітер;

- температура повітря вище + 35 С у затінку;

- злива, гроза;

- підвищений радіаційний фон.

Піші переходи.

     При визначенні тривалості пішого переходу необхідно враховувати пору року, складність маршруту та фізичну підготовленість дітей.

Створення здоров’язбережувального середовища

на території дошкільного закладу

Традиційною складовою у режимі дня в ДНЗ є прогулянка – найдоступніший засіб загартування дитячого організму, що сприяє як фізичному, так і розумовому розвитку. Щоденна тривалість прогулянки дітей становить не менше 4-х – 5-ти годин. А влітку забезпечуємо максимальне перебування дітей на свіжому повітрі. Щоб час перебування на свіжому повітрі був цікавим і максимально корисним для вихованців, важливо раціонально використовувати територію дошкільного закладу як з пізнавальною, так і з оздоровчою метою.

Так, на асфальтовій доріжці доцільно зробити розмітку для різних видів рухової активності та розвитку фізичних якостей у дітей у вигляді умовних позначень:

• біг – смуги різного кольору з відмітками «Старт» і «Фініш»;
• ходьба і стрибки – різні дитячі сліди;
• метання – круги і стрілки;
• стрибки – різні «класики» і т.п.

Тренувальні доріжки.

     Для дітей різного віку доцільно виготовити картки маршрутів на «тренувальних доріжках», комбінуючи різні рухи залежно від віку дошкільників. Використання карток є зручним під час планування рухової діяльності дітей, адже у календарному плануванні освітньої діяльності достатньо зазначити лише номер картки.

Стежки здоров’я.

     Для створення «стежки здоров’я» доцільно використати вільну ділянку землі, яку:

• оснастити малими архітектурними формами – місточком, вітряком, парканом;
• озеленити кущами і барвистими квітами;
• оформити доріжки за допомогою натурального покриття – піску, гравію, трави, пеньків.

     Оснащення «стежок здоров’я» дасть змогу проводити в ДНЗ численні фізкультурно-оздоровчі заходи:

• вступна ходьба до ранкової зарядки;
• ходіння босоніж по доріжках з різним покриттям;
• точковий масаж (за методикою Алли Уманської);
• дихальна гімнастика;
• дозована ходьба в індивідуальному темпі по спеціально розроблених маршрутах на різну відстань – «теренкур»;
• ігри з водою та піском;
• дозовані сонячні та повітряні ванни в русі;
• загартування водою у комплексі з масажем стоп;
• ігрова гімнастика.

     Оздоровчий маршрут.

     Оздоровчий маршрут розпочинається із «тренувальної доріжки», на якій діти проводять 7-15 хвилин залежно від віку. Далі вони переходять на «стежку здоров’я», де протягом 5-10 хвилин вихователь проводить з дітьми різні види оздоровчої роботи: дихальну гімнастику, профілактику плоскостопості, за гартувальні процедури. Потім на спортивному майданчику діти долають лінію перешкод. Види перешкод та кількість повторів залежить від віку дітей та мети. Завершується весела прогулянка рухливими іграми та вправами на релаксацію у поєднанні з сонячними та повітряними ваннами.

     Маршрут може змінюватися залежно від поставлених завдань і пори року.