державні (національні) стандарти України (ДСТУ, Технічний регламент) — розробляє Мінекономрозвитку, Департамент технічного регулювання — Держстандарт;

санітарні норми і правила (санітарний регламент, ДСанПіН, ДСН, ДСП) — розробляє МОЗ.

152.Органи, яким надано право на затвердження нормативно-правових актів з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.

НПАОП затверджуються: Кабінетом Міністрів України; Державним Комітетом України із нагляду за охороною праці; органами санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров’я України; органами державного пожежного нагляду Міністерства внутрішніх справ України; Державним комітетом України у справах містобудування і архітектури.

153.Орган, який реєструє державні, галузеві стандарти з питань охорони праці.

Законодавчими актами, що визначають основні правовідносини у виробничій діяльності, є державні нормативні акти про охорону праці (ДНАОП). Мають реєструватися в Міністерстві юстиції України, подаються управлінню ... (організації, з якими узгоджено НПАОП). службою охорони праці ...

154.Які нормативно-правові акти з питань охорони праці включаються до відповідного Реєстру?

Реєстр НПАОП - це банк даних, який складається і ведеться з метою забезпечення єдиного обліку та формування відповідного інформаційного фонду цих актів. Включенню до Реєстру НПАОП підлягають НПАОП, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці, та нормативно-правові акти з питань охорони праці, які діють на території України.

155.Які нормативно-правові акти з питань охорони праці підлягають державній реєстрації в Міністерстві юстиції України?

Державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що:

а) зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов”язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації;

б) мають міжвідомчий характер, тобто є обов’язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, а також підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

Нормативно-правовий акт подається на державну реєстрацію у п’ятиденний строк після його прийняття у чотирьох примірниках: оригінал, три завірені в установленому законодавством порядку копії розпорядчого документа (наказу, розпорядження, рішення, постанови тощо), а також затвердженого ним положення (інструкції, порядку тощо) і додатків до них.

156.Які документи, відповідно до Закону України «Про стандартизацію», належать до нормативно-правових актів?

Стандартизація - діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певні сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності.

Правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи належать до нормативно-правових актів.

157.Максимальний термін перегляду державних актів про охорону праці.

Термін перегляду нормативного акта підприємства, що встановлюється власником, не може перевищувати термінів перегляду державного нормативного акта про охорону праці або типового документа, на підставі яких опрацьовувався нормативний акт підприємства (п. 2.11 Порядку № 132).

Перегляд нормативно-правових актів з охорони праці відбувається із впровадженням досягнень науки і техніки, що сприяють підвищенню безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, але не рідше 1-го разу на 10 років.

Джерело: https://www.sop.com.ua/question/101-pogodjennya-ta-zatverdjennya-normativno-pravovih-aktv-z-ohoroni-prats

158.Які документи з питань охорони праці необхідно погоджувати з органами державного нагляду за охороною праці?

Санітарні правила та норми затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Нормативно-правові акти з охорони праці переглядаються в міру впровадження досягнень науки і техніки, що сприяють поліпшенню безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, але не рідше одного разу на десять років.

Стандарти, технічні умови та інші документи на засоби праці і технологічні процеси повинні включати вимоги щодо охорони праці і погоджуватися з органами державного нагляду за охороною праці.

159.Призначення державних санітарних норм.

Державні санітарні норми обов'язкові для виконання органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та підпорядкування, діяльність яких пов'язана з проектуванням, будівництвом та експлуатацією систем питного водопостачання, виробництвом та обігом питних вод, наглядом і контролем у сфері питного водопостачання населення, та громадянами.

Санітарні норми встановлюють вимоги до безпечності та якості питної води, призначеної для споживання людиною, а також правила виробничого контролю та державного санітарно-епідеміологічного нагляду у сфері питного водопостачання населення.

160.Види відповідальності за порушення санітарно-гігієнічних і санітарно-епідеміологічних правил та норм.

Працівники підприємств, установ, організацій, дії яких призвели до порушення санітарного законодавства, невиконання постанов, розпоряджень, приписів, висновків посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби, підлягають дисциплінарній відповідальності згідно з законодавством. За порушення санітарного законодавства або невиконання постанов, розпоряджень, приписів, висновків посадових осіб органів державної санітарно-епідеміологічної служби на осіб, винних у вчиненні таких правопорушень, може бути накладено штраф.

161.Нормативно-правовий акт, який зобов'язує роботодавця забезпечити усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань та здійснювати профілактичні заходи.

Дотримання конституційних прав громадян на безпечні та здорові умови праці є головним принципом державної політики у сфері охорони праці. Закон "Про охорону праці" зобов'язує роботодавця створити на кожному робочому місці усунення причин, що призводять до нещасних випадків.

162.Документ, який є підставою для здійснення гігієнічної оцінки умов та характеру праці на робочих місцях.

Підставою для складання санітарно-гігієнічної характеристики є акт санітарно-епідеміологічного обстеження об'єкта за формою 315/0, затвердженою наказом МОЗ України від 11.07.2000 N160 ( v0160282-00) "Про затвердження форм облікової статистичної документації, що використовується в санітарно-епідеміологічних закладах".

163.Мета гігієнічної оцінки умов та характеру праці на робочих місцях.

Гігієнічна класифікація праці необхідна для оцінки конкретних умов та характеру праці на робочих місцях. На основі такої оцінки приймаються рішення, спрямовані на запобігання або максимальне обмеження впливу несприятливих виробничих факторів.

Оцінка умов праці проводиться на підставі "Гігієнічної класифікації умов праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу".

164.Класи умов праці

Умови праці — це сукупність чинників виробничого середовища і трудового процесу, які впливають на здоров'я і працездатність людини під час виконання нею трудових обов'язків.

Існує чотири класи умов праці:

1-й клас: оптимальні умови праці — шкідливі виробничі фактори практично відсутні;

2-й клас: допустимі умови праці — шкідливі виробничі фактори є, але їх рівень не перевищує допустимих норм і не може призвести до виникнення професійних захворювань;

3-й клас: шкідливі умови праці — шкідливі виробничі фактори є, їх рівень перевищує допустимі норми і за тривалий час може спричинити виникнення профзахворювань;

4-й клас: небезпечні (екстремальні) умови праці — рівень шкідливих виробничих факторів настільки високий, що їх вплив на працівника протягом однієї робочої зміни може викликати виникнення гострого професійног захворювання.

165.Характеристика оптимальних умов праці.

Право на безпечні і нешкідливі умови праці визнано в Україні одним із конституційних прав людини і громадянина. Його забезпечення здійснюється за допомогою правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, що утворюють систему охорони праці.

Умови праці - це сукупність факторів виробничого середовища, які впливають на функціональний стан організму працюючих, їх здоров'я та працездатність у процесі праці. Вони визначаються застосовуваним обладнанням, технологією, предметами і продуктами праці, системою захисту робітників, обслуговуванням робочих місць і зовнішніми чинниками, які залежать від стану виробничих приміщень, що створюють певний мікроклімат. Таким чином, виходячи з характеру виконуваних робіт, умови праці специфічні як для кожного окремого підприємства, установи, організації, виробництва, цеху і ділянки, так і для кожного робочого місця окремо. Існує й інше визначення поняття «умови праці.

Умови праці - це складне об'єктивне суспільне явище, що формується в процесі праці під впливом взаємопов'язаних чинників соціально-економічного, техніко-організаційного та природно-природного характеру і впливає на здоров'я, працездатність людини, на його ставлення до праці та ступінь задоволеності нею, на ефективність праці та інші економічні результати виробництва, на рівень життя і всебічний розвиток людини як головної продуктивної сили суспільства.

Загальна характеристика оптимальних умов праці — такі умови, в яких не лише зберігається здоров’я працюючих, а й створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності. Оптимальні нормативи виробничих факторів, установлені для мікроклімату і факторів трудового процесу. Для інших факторів за оптимальні умови приймаються такі умови праці, в яких несприятливі фактори виробничого середовища не перевищують рівнів, прийнятих за безпечні для населення.

166.Що встановлюють державні санітарні норми?

Держа́вні саніта́рні но́рми, пра́вила, гігієні́чні нормати́ви (саніта́рні но́рми) — обов'язкові для виконання нормативні документи, що визначають критерії безпеки та/або нешкідливості для людини факторів навколишнього середовища і вимоги щодо забезпечення оптимальних чи допустимих умов життєдіяльності людини.

Державні санітарні норми та правила, санітарно-гігієнічні та санітарно-протиепідемічні правила і норми, санітарно-епідеміологічні правила і норми, протиепідемічні правила і норми, гігієнічні та протиепідемічні правила і норми, державні санітарно-епідеміологічні нормативи, санітарні регламенти – обов'язкові для виконання нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, що встановлюють медичні вимоги безпеки щодо середовища життєдіяльності та окремих його факторів, недотримання яких створює загрозу здоров'ю і життю людини та майбутніх поколінь, а також загрозу виникнення і розповсюдження інфекційних хвороб та масових неінфекційних захворювань (отруєнь) серед населення. [1]

167.Порядок огляду, зачинення приміщень, будівель після закінчення занять і роботи закладів та установ.

Після закінчення занять у класах, майстернях, кабінетах і лабораторіях учителі, викладачі, лаборанти, майстри виробничого навчання та інші працівники закладу чи установи повинні оглянути приміщення, усунути виявлені недоліки і зачинити приміщення, знеструмивши електромережу.

Після закінчення робочого дня співробітники повинні навести порядок на робочому (службовому) місці, зачинити вікна та вимкнути електроживлення приладів і обладнання, яким вони користувалися (настільні лампи, друкарські та лічильні машинки, вентилятори, побутові кондиціонери, комп'ютери, радіоприймачі тощо) та перебування яких у нічний час під напругою необов'язкове.

Відповідальний за пожежну безпеку у приміщенні після закінчення роботи повинен оглянути його, переконатися у відсутності порушень, що можуть призвести до пожежі, перевірити відключення електроприладів, обладнання, освітлення.

168.У яких закладах освіти можуть створюватися дружини юних рятувальників-пожежних.

З метою допомоги у вихованні в учнівської молоді почуття відповідальності за збереження життя та здоров'я людей, матеріальних цінностей від пожеж та інших надзвичайних ситуацій, надання практичної допомоги державним та громадським організаціям у пропаганді попередження надзвичайних ситуацій, особливо дотримання правил пожежної безпеки і пожежно-профілактичних заходів серед дітей, вшанування традицій та історії пожежно-рятувальної справи у загальноосвітніх навчальних закладах (ліцеях, школах, коледжах) створюються дружини юних пожежних.

Порядок забезпечення діяльності добровільних пожежно-рятувальних підрозділів, права та обов'язки осіб, які є їх членами, визначаються положенням про добровільний пожежно-рятувальний підрозділ, що затверджується керівником суб'єкта господарювання, що їх утворив, за погодженням з територіальним органом центрального органу виконавчої влади до повноважень якого віднесені питання цивільного захисту.

169.Групи горючих будівельних матеріалів за займистістю.

Групи горючості матеріалів та речовин позначаються, очевидно, буквою Г. Діляться у свою чергу на чотири класи. Розглянемо кожний з них детальніше:

Горючість Г1 властива речовинам та матеріалам, які не можуть горіти без джерела полум'я. Проте у відповідних умовах вони здатні виділяти гази, що утворюють дим. Температура останніх складає не більше 135 градусів. При цьому ушкодження по довжині, нанесені полум'ям, не перевищують 65%, а повне знищення - максимум 20% від загального об'єму.

До групи Г2 відносять будматеріали, які після ліквідації джерела полум'я продовжують горіти не більш, ніж 30 секунд. Максимальна температура димових газів при цьому - 235 градусів, ушкодження по довжині - до 85%, а втрата маси - до половини від загальної.

Група горючості Г3 привласнюється тим матеріалам, що здатні ще впродовж п'яти хвилин після усунення джерела полум'я, підтримувати процес горіння. Температура газів, які при цьому виділяються, може досягати показника 450 градусів по Цельсію. Довжина та маса зменшуються так само як і у випадку із сировиною класу Г2.

Сильно горючі матеріали зараховують до групи Г4. За усіма показниками вони ідентичні речовинам із попередньої групи, але з однією обмовкою: димові гази виділяються при температурі 450 градусів, а то й більше.

Горючі будівельні матеріали за займистістю поділяють на три групи:

81 (важкозаймисті);

82 (помірнозаймисті);

83 (легкозаймисті).

Займистість будівельних матеріалів з віднесенням їх до відповідної групи визначають за результатами випробувань відповідно до ДСТУ Б В.1.1-2.

170.Групи горючих будівельних матеріалів за поширенням полум'я.

Горючі будівельні матеріали за поширенням полум'я поверхнею поділяють на чотири групи:

РП1 (не поширюють);

РП2 (локально поширюють);

РПЗ (помірно поширюють);

РП4 (значно поширюють).

Групи будівельних матеріалів за поширенням полум'я поверхнею визначають для поверхневих шарів конструкцій покрівель, підлог, у т. ч. килимових покриттів, і встановлюють за результатами випробувань відповідно до ДСТУ Б В.2.7-70.

171.Групи горючих будівельних матеріалів за димоутворювальною здатністю.

Горючі будівельні матеріали за димоутворювальною здатністю поділяють на три групи:

Д1 (з малою димоутворювальною здатністю);

Д2 (з помірною димоутворювальною здатністю);

ДЗ (з високою димоутворювальною здатністю).

Групи будівельних матеріалів за димоутворювальною здатністю встановлюють залежно від значення коефіцієнта димоутворення, який визначають відповідно до ГОСТ 12.1.044.

172.Групи горючих будівельних матеріалів за токсичністю продуктів горіння.

Горючі будівельні матеріали за токсичністю продуктів горіння поділяють на чотири групи:

Т1 (малонебезпечні);

Т2 (помірнонебезпечні);

ТЗ (високонебезпечні);

Т4 (надзвичайно небезпечні).

Групи будівельних матеріалів за токсичністю продуктів горіння встановлюють залежно від значення показників токсичності продуктів горіння, які визначають відповідно до ГОСТ 12.1.044.

173.Порядок затвердження переліку посад і професій, які повинні проходити стажування (дублювання).

Новоприйняті на підприємство працівники після первинного інструктажу на робочому місці до початку самостійної роботи повинні під керівництвом досвідчених, кваліфікованих працівників пройти стажування протягом не менше 2-15 змін або дублювання протягом не менше шести змін.

Стажування або дублювання проводиться, як правило, під час професійної підготовки на право виконання робіт підвищеної небезпеки у випадках, передбачених нормативно-правовими актами з охорони праці

Допуск до стажування (дублювання) оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця. У наказі (розпорядженні) визначається тривалість стажування (дублювання) та вказується прізвище та ініціали працівника, відповідального за проведення стажування (дублювання).

Перелік посад і професій працівників, які повинні проходити стажування (дублювання), а також тривалість стажування (дублювання) визначаються керівником підприємства відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці.

174.Чинники, що впливають на визначення тривалості стажування (дублювання).

Роботодавцю надається право своїм наказом (розпорядженням) звільняти від проходження стажування (дублювання) працівника, який має стаж роботи за відповідною професією не менше 3 років або переводиться з одного підрозділу до іншого, де характер роботи та тип обладнання, на якому він працюватиме, не змінюються.

Тривалість стажування (дублювання) залежить від стажу і характеру роботи, а також від кваліфікації працівника

175.Види інструктажів водіїв колісних транспортних засобів.

Підприємства, що використовують автомобілі у своїй господарській діяльності, повинні проводити інструктажі та стажування водіїв. Така вимога вже давно міститься в законодавстві України. Але тільки недавно було прийнято порядок, що регламентує процедуру проведення інструктажів та стажування водіїв колісних транспортних засобів.

Інструктажі проводяться, як правило, або в кабінеті безпеки дорожнього руху, або в приміщенні, що спеціально для цього обладнане, з використанням технічних засобів навчання, навчальних та наочних посібників, або в диспетчерських на підприємствах. Винятком із правила є первинний інструктаж, який проводиться на робочому місці та позаплановий інструктаж, який може здійснюватися не тільки в перелічених вище приміщеннях, а й за допомогою гучномовця під час виїзду водіїв за межі підприємства та через мобільні телефони.

Види інструктажів, їх перелік та характеристика

Вид інструктажу	Коли, та з ким проводять інструктаж	Під час інструктажу роз’яснюють
Вступний	При прийманні на постійну або тимчасову роботу водія, незалежно від його стажу та кваліфікації, виду і особливостей перевезень, а також моделі КТЗ, на якій працюватимуть	1) вимоги щодо організації безпечного руху транспортних засобів на території підприємства; 2) правила внутрішнього трудового розпорядку; 3) режими праці та відпочинку; 4) особливості умов роботи КТЗ підприємства і заходи із забезпечення безпеки руху; 5) основні причини дорожньо-транспортних пригод (далі — ДТП) та методи щодо їх попередження; 6) дії водія у разі ДТП; 7) порядок проходження передрейсового і післярейсового медичних оглядів
Первинний	Перед початком роботи на робочому місці з прийнятим за трудовим договором на підприємство водієм	1) особливості КТЗ, на якому працюватиме водій; 2) особливості перевезень пасажирів чи вантажів; 3) порядок обслуговування, ремонту та місце зберігання КТЗ
Передрейсовий (цільовий)	З водіями КТЗ перед виїздом на лінію (маршрут), які виконують перевезення груп дітей, направляються вперше на міжміські перевезення пасажирів чи вантажів або залучаються до роботи з подолання наслідків надзвичайних ситуацій або стихійних лих	1) особливості маршруту; погодні умови; 2) особливості вантажу, що впливають на безпеку руху; 3) особливості перевезень груп дітей; 4) особливості керування КТЗ за умов надзвичайних ситуацій та стихійних лих
Періодичний (повторний)	При переході до роботи в осінньо-зимовий та весняно-літній періоди з метою систематичного та обов’язкового ознайомлення водіїв підприємства з інформацією щодо безпечної роботи на лінії (маршруті)	1) причини та наслідки ДТП, обставини скоєння; 2) особливості експлуатації автотранспорту та керування ним в осінньо-зимовий та весняно-літній періоди; 3) умови проїзду через залізничні переїзди, що розташовані на маршрутах роботи водіїв, з нанесеними на їх схеми зонами видимості колії
Позаплановий (спеціальний)	У разі зафіксованого порушення Правил дорожнього руху, що могло стати причиною ДТП	1) появу небезпечних місць і ділянок на лінії (маршруті); 2) можливості настання особливо складних метеорологічних чи дорожніх умов; 3) накази, які надійшли від органів державної влади

176.Порядок проведення передрейсового та післярейсового огляду водіїв колісних транспортних засобів.

Щозмінному передрейсовому та післярейсовому медичним оглядам підлягають водії транспортних засобів підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб-підприємців, які здійснюють перевезення пасажирів та вантажів. Щозмінні передрейсові та післярейсові медичні огляди водіїв транспортних засобів здійснюються лікарями лікувального профілю та/або молодшими медичними працівниками з медичною освітою за спеціальністю «сестринська справа», «лікувальна справа» (п.1.4, п.1.8 розділу І Положенні про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів, затвердженого наказом МОЗ України, МВС України від 31.01.2013 № 65/80)

Існує Єдиний реєстр медичних працівників, що проводять щозмінні передрейсові та післярейсові медичні огляди водіїв транспортних засобів – електронна база даних, що містить інформацію про Свідоцтва та штампи, видані медичним працівникам, які пройшли навчання в Українському медичному центрі безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій або його регіональних представництвах і отримали право на проведення щозмінних передрейсових та післярейсових медичних оглядів водіїв транспортних засобів, термін їх дії, місце провадження діяльності та інформацію про підприємства за якими закріплено штамп (п.1.3.2 Інструкції пpo порядок видачі і використання штампів медичних працівників, що проводять щозмінні передрейсові та післярейсові медичні огляди водіїв транспортних засобів, затвердженої наказом ДП “Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій” МОЗ України від 03.03.2008 № 80/1-П, далі – Інструкція). За 1 місяць до закінчення строку дії Штампу та Свідоцтва на право проведення щозмінних передрейсових та післярейсових медичних оглядів водіїв, для подальшого провадження своєї діяльності, медичний працівник повинен пройти навчання в Українському медичному центрі безпеки дорожнього руху, після чого вносяться відповідні зміни до Єдиного реєстру, видаються нові Свідоцтво та Штамп. Один медичний працівник може працювати по проведенню передрейсових (післярейсових) медичних оглядів водіїв транспортних засобів не більше ніж на трьох підприємствах (п.2.10, п.2.11 Інструкції).

Відповідно до п. 4 Порядку навчання медичних працівників методам проведення передрейсових (післярейсових) медичних оглядів водіїв транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 28.11.1997 № 339 (втратив чинність на підставі наказу Міністерства охорони здоров’я від 27.02.2010 № 175) було визначено термін дії Свідоцтва на право проведення щозмінних передрейсових та післярейсових медичних оглядів водіїв – 3 роки

177.Документ, який підтверджує, що працівника ознайомлено з умовами праці та наявністю на його робочому місці небезпечних та шкідливих виробничих факторів

При укладенні трудового договору працівник має бути поінформований роботодавцем під розписку про умови праці на підприємстві, наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров’я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору. Цього вимагає п. 1 ч. 1 ст. 29 КЗпП, ст. 5 ЗУ «Про охорону праці».

Однак, законодавством не встановлена окрема форма документа, до якого б вносився запис про те, що працівник поінформований роботодавцем. Такі записи можуть бути внесені до особової картки (форма П-2) або до акта атестації робочого місця. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров’я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи.

Усі працівники згідно із законом підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

У ст. 6 Закону «Про охорону праці» прописано, працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров’я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля. Він зобов’язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця. Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства за участю представника профспілки, членом якої він є, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці (якщо професійна спілка на підприємстві не створювалася), а також страхового експерта з охорони праці.

За період простою з причин, передбачених частиною другою цієї статті, які виникли не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток. Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не додержується умов колективного договору з цих питань. У цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.

Працівника, який за станом здоров’я відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за згодою працівника на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку, і у разі потреби встановити скорочений робочий день та організувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства.

На час зупинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або устаткування органом державного нагляду за охороною праці чи службою охорони праці за працівником зберігаються місце роботи, а також середній заробіток.

178.Перелік професій, які мають право на безкоштовне забезпечення засобами індивідуального захисту.

Засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) застосовують тоді, коли безпека робіт не може бути забезпечена конструкцією та розміщенням устаткування, організацією виробничих процесів, архітектурно-планувальними рішеннями та засобами колективного захисту.

Відповідно до Закону України « Про охорону праці» (ст.8) на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, в особливих температурних умовах, в забрудненому середовищі робітникам та службовцям безкоштовно видаються спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту. Перелік робіт та професій, що дають право на одержання ЗІЗ, складається на основі галузевих норм адміністрацією підприємства та погоджується із місцевими органами Держгірпромнагляду. Порядок видачі, зберігання та використання ЗІЗ визначається «Положенням про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту» (наказ Держнаглядохоронпраці № 170 від 29.10.96 р.).

ЗІЗ поділяються на засоби органів дихання, спецодяг, спецвзуття, засоби захисту рук, голови, обличчя, очей, органів слуху, шкіри, засоби захисту від падіння з висоти та ін.

Безоплатно видають спецодяг, спецвзуття та інші ЗІЗ, а також мийні та знешкоджувальні засоби тим працівникам, які зайняті на роботах ( ст. 163 КЗпП і ст. 8 Закону про охорону праці):

— зі шкідливими та небезпечними умовами праці;

— пов’язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами;

— разових, пов’язаних з ліквідацією наслідків аварій, стихійного лиха тощо, не передбачених трудовим договором.

При цьому придбання, комплектування, видачу та утримання ЗІЗ роботодавець здійснює за свій рахунок і відповідно до нормативно-правових актів з ОП і колективного договору.

179.Визначення понять електротехнічного та електротехнологічного персоналу.

Відповідно до вимог Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів (ПТЕЕС) в організації (у Споживача) повинна бути створена енергослужба, укомплектована кваліфікованим електротехнічним персоналом з числа осіб, які досягли 18-річного віку, що пройшли медичний огляд і не мають протипоказань. Для цих цілей можуть залучатися працівники спеціалізованих організацій.

Весь персонал, що здійснює експлуатацію електроустановок або за специфікою роботи має контакт з ними, поділяють на:

• електротехнічний персонал:
• електротехнологічний персонал;
• неелектротехнічний персонал.

Електротехнічний персонал поділяють на:

• адміністративно-технічний (керівники та фахівці, що здійснюють організацію робіт в електроустановках);
• оперативний, який здійснює оперативне управління та обслуговування електроустановок (огляд, оперативне переключення, підготовку робочого місця, допуск і нагляд за працюючими, виконання робіт в порядку поточної експлуатації);
• ремонтний (що забезпечує технічне обслуговування та ремонт, монтаж, наладку, випробування електроустаткування);
• оперативно-ремонтний (спеціально навчений і підготовлений для оперативного обслуговування в затвердженому обсязі закріплених за ним електроустановок).

Електротехнологічний персонал - це персонал, що обслуговує електротехнологічні установки (електрозварювання, електроліз, електротермія, електрокари і т.п.), а також установки, при роботі яких потрібне постійне технічне обслуговування і регулювання електроапаратури, електроприводів. Це так само персонал, що працює з ручними, переносними, пересувними електроприймачами, включаючи переносні електроінструменти. У своїх правах і обов'язках електротехнологічний персонал прирівнюється до електротехнічного, повинен мати групу але електробезпеки не нижче II.

Неелектротехнічний персонал не підпадає під визначення електротехнічного і електротехнологічного. Це персонал, який обслуговує виробниче обладнання, питаемое електричним струмом (металообробні верстати, електроінструменти, будь-які інші електрофікованого машини і агрегати), а також особи, які за специфікою роботи можуть мати контакт з таким обладнанням (слюсарі, прибиральниці і т.п.).

Керівники, в чиєму підпорядкуванні перебуває електротехнологічний персонал, повинні мати групу з електробезпеки не нижче ніж у підлеглого персоналу. Перелік посад і професій електротехнічного і електротехнологічного персоналу, представникам яких необхідно мати відповідну групу з електробезпеки, затверджує керівник організації. Самому керівнику організації, головному інженеру, технічному директору присвоєння групи не обов'язково, але якщо вони бажають її мати, то отримують на загальних підставах.

Працівники, що приймаються для виконання робіт в електроустановках, повинні мати професійну підготовку, що відповідає характеру роботи. При її відсутності вони повинні бути навчені (до допуску до самостійної роботи) в спеціалізованих центрах підготовки персоналу (навчальних комбінатах, навчально-тренувальних центрах і т.п.). Програми підготовки електротехнічного персоналу із зазначенням у них необхідних розділів правил та інструкцій, які підлягають вивченню, складають керівники (відповідальні за електрогосподарство) структурних підрозділів. Їх можуть стверджувати відповідальні за електрогосподарство Споживача (організації). Програма підготовки повинна передбачати також стажування, перевірку знань, дублювання.

Електротехнічний персонал до призначення на самостійну роботу або при переході на іншу роботу (посаду), пов'язану з експлуатацією електроустановок, а також при перерві в роботі в якості електротехнічного персоналу понад рік зобов'язаний під керівництвом відповідального навчального працівника (призначеного розпорядчим документом) пройти стажування - практичне освоєння на робочому місці навичок виконання роботи, придбаних при професійній підготовці. Термін стажування становить від 2 до 14 змін. Її проводять за затвердженими в установленому порядку програмами, розробленими для кожної посади (робочого місця). Керівник організації або структурного підрозділу може звільнити від стажування працівника, що має стаж за фахом не менше трьох років, що переходить з одного цеху в інший, якщо характер його роботи та тип обладнання, на якому він працював раніше, не змінюється.

Допуск до стажування оформляють відповідним документом керівника організації або структурного підрозділу. У ньому вказують календарні терміни стажування та прізвища працівників, відповідальних за її проведення. Тривалість стажування встановлюється індивідуально залежно від рівня професійної освіти, досвіду роботи, професії (посади), кого навчають.

Крім стажування, оперативний та оперативно-ремонтний персонал зобов'язаний проходити дублювання, спеціальну підготовку, контрольні протиаварійні та протипожежні тренування, професійне додаткову освіту для безперервного підвищення кваліфікації.

180.Порядок здійснення обліку, перевірки та випробування електроінструментів, трансформаторів, перетворювачів частоти та переносних світильників.

Електроінструмент, розподільчі трансформатори безпеки та знижувальні трансформатори, перетворювачі частоти, захисно-вимикальні пристрої та кабелі-подовжувачі підлягають періодичній перевірці не рідше як 1 раз на 6 місяців

До періодичної перевірки входять

– зовнішній огляд;

– перевірка роботи на холостому ході не менше 5 хв;

– вимірювання опору ізоляції мегомметром на напругу 500 В протягом 1хв за умови ввімкненого вимикача, в цьому разі опір ізоляції має бути не менше 1 МОм;

– перевірка справності кола заземлення (для електроінструмента класу І).

Переносні ручні електричні світильники (далі за текстом – «світильники») повинні мати рефлектор, захисну сітку, гачок для підвішування та шланговий провід з вилкою. Сітка повинна бути закріплена на рукоятці гвинтами або хомутами. Патрон повинен бути вбудований в корпус світильника так, щоб струмовідні частини патрона і цоколя лампи були недоступні для дотику.

Переносні світильники слід зберігати у сухому приміщенні. Під час видавання світильників відповідальні особи, які видають та приймають їх, зобов’язані переконатись у справності ламп, патронів, штепсельних вилок, проводів і т.ін

У світильників, що експлуатуються, слід періодично, не рідше 1 разу на 6 місяців, проводити вимірювання опору ізоляції мегомметром на напругу 1000 В; в цьому разі опір ізоляції має бути не меншим ніж 0,5 МОм.

181.Перелік робіт, які виконуються за нарядами-допусками, порядок їх виконання.

У переліку робіт підвищеної небезпеки, що виконуються на будь-якому підприємстві, особливе місце займають роботи, на які необхідно видавати наряди-допуски. Порушення в організації виконання цих робіт нерідко стають причинами нещасних випадків, більшість з яких має тяжкі наслідки. Якість організації виконання робіт підвищеної небезпеки, а отже, й рівень виробничого травматизму, багато в чому залежать від якості розробки, впровадження, а також: контролю за додержанням вимог відповідного нормативного документа.

Працівник, що видає наряд, зазначає в рядку «Особливі умови» додаткові заходи безпеки, а саме:

про неприпустимість застосування відкритого вогню;
про проведення деяких операцій тільки під безпосереднім наглядом керівника робіт;
про влаштування спеціальних огорож;
про умови безпечного проведення спільних робіт, виконуваних за нарядами і розпорядженнями;
про необхідність використання бригадою засобів загального й індивідуального захисту;
про порядок застосування вантажопідйомних та інших механізмів;
про послідовність проведення окремих операцій тощо.

Підготовка робочого місця і допуск бригади до роботи полягає в перевірці повноти виконання необхідних заходів щодо підготовки робочих місць, зазначених у наряді. Допуск необхідно проводити після перевірки робочого місця. Допускаючий має провести інструктаж: зазначити межі робочого місця і підходи до нього; показати, яке найближче до робочого місця устаткування залишається під тиском, під дією високої температури, вибухонебезпечне тощо.

Перевірку підготовки робочих місць і допуск до роботи за нарядом необхідно оформляти підписами допускаючого, керівника робіт і виконавця робіт у відповідних рядках наряду.

Перевірку посвідчень членів бригади, інструктаж і допуск до роботи має бути проведено керівником робіт. Якщо виявиться, що у когось із працівників термін чергової перевірки зі знань правил безпеки минув, цих працівників слід вивести зі складу бригади.

Виконавець робіт здійснює допуск до роботи та інструктаж кожного члена бригади безпосередньо на його робочому місці.

З моменту допуску бригади до роботи і під час проведення робіт з метою контролю за дотриманням правил безпеки виконавець робіт здійснює нагляд. Виконавець робіт має увесь час перебувати на місці проведення робіт. Навіть короткочасне залишання членами бригади місця проведення робіт допускається тільки з дозволу виконавця робіт, який до повернення осіб, що пішли, чи до встановлення місця, де вони перебувають, і попередження їх, не має права йти разом з бригадою з місця роботи. Керівник робіт, оперативні працівники зобов’язані періодично, але не рідше двох разів за робочу зміну перевіряти, як члени бригади виконують вимоги правил безпеки.

Зміни у складі бригади слід оформляти в обох примірниках наряду. Оформлення перерв у роботі, її закінчення — строго формалізоване.

При перервах у роботі протягом робочого дня (на обід, за умовами проведення робіт) бригаду необхідно вивести з робочого місця, а наряд залишити у виконавця робіт.

Жоден із членів бригади не має права після закінчення перерви ставати до роботи самостійно. Після закінчення перерви виконавець робіт зобов’язаний повторно перевірити підготовку робочого місця і провести допуск бригади без оформлення в наряді.

Пробне введення в дію устаткування до повного закінчення ремонту дозволяється здійснювати тільки після виведення бригади з місця роботи, повернення керівником робіт наряду відповідальному працівникові зі складу оперативних працівників цеху з оформленням у таблиці щоденного закінчення роботи і зняття тимчасових огорож, замикальних пристроїв і знаків безпеки.

Після закінчення робочого дня місце роботи треба прибрати, а знаки безпеки, огорожі та замикальні пристрої необхідно залишити на місці.

Щоденний допуск до роботи мають оформляти в таблиці наряду власними підписами допускаючий і виконавець робіт.

Після повного закінчення роботи і прибирання робочого місця виконавець робіт зобов’язаний вивести бригаду з робочого місця, поставити свій підпис в наряді і здати його керівникові робіт.

Керівник робіт, приймаючи робоче місце від виконавця робіт після остаточного завершення роботи, має перевірити обсяг і якість її виконання, відсутність сторонніх предметів, належну чистоту робочих місць і після цього поставити свій підпис у рядку «Робота цілком закінчена» наряду, зазначивши дату й час.

Устаткування дозволяється вводити в дію тільки після підпису керівника робіт у рядку наряду про повне закінчення роботи і закриття наряду відповідальним працівником зі складу оперативних працівників, а також після зняття тимчасових огорож, знаків безпеки, замикальних пристроїв і відновлення на місці постійних огорож.

Наряди, роботи за якими повністю закінчені, слід зберігати протягом 30 діб, а наряди на проведення газонебезпечних робіт — протягом одного року з дня їх закриття.

До ведення робіт з підвищеною небезпекою допускаються особи тільки після проходження навчання, перевірки знань і одержання відповідного посвідчення. Підготовка таких працівників здійснюється тільки в установах (професійно-технічні училища, центри підготовки, навчально-курсові комбінати, навчальні центри), що мають відповідну ліцензію та дозвіл на проведення такого навчання.

Детальніше про осіб, відповідальних за безпеку робіт.

Відповідальними за безпеку виконуваних за нарядом-допуском робіт є: особа, яка видає наряд-допуск, відповідальний керівник робіт, виконавець робіт, допускач до роботи, спостерігач і члени бригади.

Особою, яка видає наряд-допуск, може бути начальник, заступник начальника структурного підрозділу, де буде виконуватися робота. Право видачі наряду-допуску мають також головні механік, енергетик і технолог підприємства.

Наряд-допуск — це письмове розпорядження, що визначає зміст, час, місце та умови виконання роботи, необхідні заходи безпеки, склад бригади та осіб, відповідальних за безпеку робіт.

Особа, яка видає наряд-допуск (замовник), визначає зміст робіт та умови їх безпечного виконання, призначає відповідального керівника робіт, виконавця робіт, допускача, а за необхідності — спостерігача; заповнює першу частину наряду-допуску в двох примірниках, підписує їх і вручає допускачу.

Забороняється заповнювати наряд-допуск олівцем, а також вносити до нього виправлення і робити підчищення. Особа, яка видає наряд-допуск, відповідає за правильність і повноту заходів безпеки, зазначених у цьому документі, достатню кваліфікацію призначених відповідальних осіб і членів бригади.

Під час провадження робіт невеликого обсягу, в одну зміну, особа, яка видає наряд-допуск, може одночасно виконувати обов’язки допускача до роботи, а відповідальний керівник робіт — обов’язки виконавця робіт. Суміщення в одній особі допускача та виконавця робіт не допускається. Наряд-допуск видається на одне місце (об’єкт) провадження робіт на весь термін виконання завдання.

До наряду-допуску в разі потреби додаються схеми відключення обладнання від діючих агрегатів із зазначенням місць роз’ємів, встановлення заглушок тощо, схеми будови тимчасової вентиляції, освітлення, інші документи, що підтверджують узгодження із зацікавленими особами та організаціями робіт поблизу діючих ЛЕП, викопіювання з виконавчого плану схованих інженерних комунікацій, узгодження намічених робіт із представниками служб, що мають на даній дільниці підземні комунікації (зв’язок, електрокабелі, газопроводи, каналізацію тощо), а також заходів безпеки під час провадження робіт на цих дільницях.

182.Правила охорони праці під час роботи з інструментом та пристроями.

Правила охорони праці під час роботи з інструментом та пристроями

поширюються на всіх суб’єктів господарювання незалежно від форм власності, організаційно-правової форми та виду діяльності.

Правила встановлюють вимоги охорони праці під час виконання робіт із застосуванням інструменту та пристроїв.

У цих Правилах терміни вживаються у таких значеннях:

електроінструмент класу І - електроінструмент, у якого деталі, що перебувають під напругою, мають ізоляцію, а штепсельна вилка - заземлювальний контакт. В електроінструменті такого класу допускається, щоб деталі, що перебувають під напругою, мали основну ізоляцію, а окремі деталі - подвійну або посилену ізоляцію;

електроінструмент класу II - електроінструмент, у якого деталі, що перебувають під напругою, мають подвійну або посилену ізоляцію. У електроінструменту такого класу відсутні пристрої для заземлювання;

електроінструмент класу IIІ - електроінструмент на номінальну напругу не вище 42 В, у якого внутрішні та зовнішні кола не повинні перебувати під іншою напругою. Електроінструмент такого класу призначений для живлення від автономного джерела струму або від загальної мережі через роздільний трансформатор або перетворювач з роздільними обмотками;

поміст - дерев’яна конструкція з горизонтальним настилом, призначена для проходу працівників під час виконання ремонтних, монтажних робіт.

Роботодавець зобов’язаний забезпечити безпечні та нешкідливі умови праці відповідно до Загальних вимог стосовно забезпечення роботодавцями охорони праці працівників, затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 25 січня 2012 року № 67, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14 лютого 2012 року за № 226/20539 (НПАОП 0.00-7.11-12). Роботодавець організовує проведення медичних оглядів працівників певних категорій під час прийняття на роботу (попередній медичний огляд) та протягом трудової діяльності (періодичні медичні огляди) відповідно до вимог Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21 травня 2007 року № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 липня 2007 року за № 846/14113.

Навчання і перевірка знань з питань охорони праці посадових осіб та працівників повинні проводитися відповідно до вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року № 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 231/10511 (НПАОП 0.00-4.12-05).

Забороняється залучення жінок до робіт відповідно до вимог Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29 грудня 1993 року № 256, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 березня 1994 року за № 51/260.

Підіймання та переміщення важких речей жінками необхідно здійснювати з дотриманням вимог Граничних норм підіймання і переміщення важких речей жінками, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 10 грудня 1993 року № 241, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22 грудня 1993 року за № 194.

Забороняється залучення неповнолітніх до робіт відповідно до вимог Переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31 березня 1994 року № 46, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 липня 1994 року за № 176/385.

Підіймання та переміщення важких речей неповнолітніми необхідно здійснювати з дотриманням вимог Граничних норм підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 22 березня 1996 року № 59, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 16 квітня 1996 року за № 183/1208.

Роботодавець забезпечує працівників засобами індивідуального захисту відповідно до вимог Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Державного комітету України з промислової безпеки охорони праці та гірничого нагляду від 24 березня 2008 року № 53, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2008 року за № 446/15137 (НПАОП 0.00-4.01-08).

Засоби індивідуального захисту (далі - ЗІЗ) повинні відповідати вимогам Технічного регламенту засобів індивідуального захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 року № 761. Роботодавець повинен забезпечити встановлення знаків безпеки для позначення небезпечних зон відповідно до вимог Технічного регламенту знаків безпеки і захисту здоров’я працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2009 року № 1262 (далі - Технічний регламент знаків безпеки), та ГОСТ 12.4.026-76 «ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности» (далі - ГОСТ 12.4.026-76).

Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві здійснюються відповідно до вимог Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232.

Рівні небезпечних і шкідливих виробничих чинників у виробничих приміщеннях та на робочих місцях не повинні перевищувати норм, установлених Державними санітарними нормами і правилами при роботі з джерелами електромагнітних полів, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров’я України від 18 грудня 2002 року № 476, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 13 березня 2003 року за № 203/7524 (ДСанНіП 3.3.6.096-2002), Санітарними нормами виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку, затвердженими постановою Головного державного санітарного лікаря України від 1 грудня 1999 року № 37 (ДСН 3.3.6.037-99), Державними санітарними нормами виробничої загальної та локальної вібрації, затвердженими постановою Головного державного санітарного лікаря України від 1 грудня 1999 року № 39 (ДСН 3.3.6.039-99), Санітарними нормами мікроклімату виробничих приміщень, затвердженими постановою Головного державного санітарного лікаря України від 1 грудня 1999 року № 42 (ДСН 3.3.6.042-99).

183.Випадки скасування припису керівника служби охорони праці.

Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише роботодавець. Такий припис складається у двох примірниках, один з яких видається керівнику робіт, об’єкта, цеху, другий залишається і реєструється в службі охорони праці і зберігається протягом 5 років. Якщо керівник структурного підрозділу підприємства відмовляється від підпису в отриманні припису, спеціаліст охорони праці направляє відповідне подання на ім’я особи, якій адміністративно підпорядкований цей структурний підрозділ, або роботодавцю.

Працівники служби охорони праці мають право видавати керівникам структурних підрозділів обов’язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків. Припис спеціаліста з охорони праці, у тому числі про зупинення робіт, може скасувати лише роботодавець. Працівники служби охорони праці не можуть залучатися до виконання функцій, не передбачених Законом України “Про охорону праці” та Типовим положенням про службу охорони праці. Ліквідація служби охорони праці допускається тільки в разі ліквідації підприємства чи припинення використання найманої праці фізичною особою.

184.Вибухонебезпека виробництва і вибухозахист.

Попередити виникнення вибуху можна шляхом виключення можливості утворення вибухонебезпечного середовища і виникнення джерела ініціювання вибуху.

Попередження утворенню вибухонебезпечного середовища і забезпечення в повітрі виробничих приміщень вмісту вибухонебезпечних речовин, нижчого від нижньої концентраційної межі запалення з урахуванням коефіцієнта безпеки на підприємствах досягається:

- застосуванням герметичного обладнання насосних станцій і трубопровідних комунікацій;

- застосуванням робочої вентиляції сховищ нафтопродуктів в тарі, використанням лабораторій;

- відведенням і видаленням вибухонебезпечних середовищ;

- контролем складу повітряного середовища, наприклад, у спорожнених резервуарах перед виконанням ремонтних робіт всередині резервуара.

Запобігання утворенню вибухонебезпечного середовища всередині технологічного обладнання складів нафти і нафтопродуктів забезпечується:

- герметизацією апаратів, насосів, фільтрів;

- підтримкою складу і параметрів середовища поза областю їхнього запалення. Наприклад, в резервуарі концентрація парів палива або бензину є вищою від верхньої межі запалення і тому вона не є вибухонебезпечною;

- застосуванням інгібуючих хімічно активних і флегматизуючих добавок;

- конструктивними і технічними рішеннями, що застосовуються при проектуванні технологічних процесів прийому, зберігання і відпускання паливно-мастильних матеріалів, а також виробничого обладнання і пристосування.

Запобігання виникненню джерела ініціювання вибуху забезпечується:

- обмеженням робіт з вогнем на території підприємства;

- запобіганням нагріву насосів, трубопроводів до температури самозаймання вибухонебезпечного середовища;

- застосуванням засобів, що понижують тиск у фронті ударної хвилі;

- застосуванням матеріалів, що не створюють при співударі іскор, здатних ініціювати вибух вибухонебезпечного середовища, наприклад, під час зачистки резервуарів застосовується інструмент, що не висікає іскор при ударах;

- застосуванням засобів захисту від іскріння атмосферної і статичної електрики, блукаючих струмів, струмів замикання силових і освітлювальних мереж складів нафти і нафтопродуктів;

- застосуванням вибухозахищеного обладнання;

- застосуванням швидкодіючих засобів захисного відключення можливих електричних джерел ініціювання вибуху;

- обмеженням потужності електромагнітних та інших теплових випромінювань;

- усуненням небезпечних теплових виявів хімічних реакцій, наприклад, самозагоряння пірофорних речовин в цистернах при дії на них кисню повітря.

Вибухозахист

Запобігання впливу на працівників небезпечних і шкідливих виробничих чинників, що виникають внаслідок вибуху, та збереження матеріальних цінностей забезпечується:

- встановленням мінімальних кількостей вибухо-небезпечних речовин, що застосовуються в технологічних процесах на підприємствах в лабораторіях, розливних, роздавальних пунктах, в зливних ємкостях та нафто-уловлювачах;

- використанням вогнеогороджувачів в дихальних клапанах резервуарів для зберігання бензинів та палив, а також гідрозатворів;

- використанням обладнання, розрахованого на тиск вибуху;

- розміщенням ділянок зварювальних робіт під час ремонту обладнання складів ПММ в окремих приміщеннях;

- улаштуванням запобіжних мембран і клапанів, що запобігають руйнуванню обладнання під час вибуху, шляхом аварійного скидання тиску;

- застосуванням швидкодіючих відсікаючих і зворотних клапанів, активних систем придушення вибуху і засобів попереджувальної сигналізації.

Профілактичні заходи. .Організаційні та організаційно-технічні заходи щодо забезпечення вибухобезпеки повинні бути направлені на такі цілі:

- організацію навчання, інструктажу і допуску інженерно-технічного персоналу до робіт у вибухонебезпечних приміщеннях;

- розробку інструкцій, технології прийому, зберігання і відпускання паливно-мастильних матеріалів;

- контроль за дотриманням встановлених режимів технологічних процесів, правил і норм техніки безпеки, виробничої санітарії та пожежної безпеки;

- організацію гасіння пожеж і аварійно-рятувальних робіт.

Вибухобезпека будівель і споруд

У період будівництва та планування об'єктів підприємств необхідно передбачати заходи вибухобезпеки будівель і споруд.

Основною причиною руйнування несучих елементів будівель і споруд є високий тиск газів, що утворюються при вибуху, який діє на конструкцію будівлі.

Можна уникнути руйнування будівельних конструкцій при правильному проектуванні та зведенні будівлі. Будівля зможе протистояти вибуху, якщо в ній передбачені отвори таких розмірів, щоб через них за короткий час, який повинен бути меншим за час, необхідний для руйнування несучих конструкцій, витікали газоподібні продукти вибуху та тиск всередині приміщення падав до значення, не здатного зруйнувати будівлю.

У випадку коли площа віконних і дверних отворів забезпечує вибухобезпеку будівлі за умови, що руйнуючий тиск р1 або імпульс сили 51 і час ґ1 руйнування віконних обкладинок і дверних полотен є меншим від тиску р0 або імпульсу сили 50 і часу £0, необхідного для руйнування елементів конструкції будівлі. У іншому випадку в зовнішніх стінах і перекриттях при проектуванні передбачають додаткові отвори. Отвори заповнюються спеціальними противибуховими клапанами-панелями, які руйнуються або скидаються, якщо: S0<S1; t0<t1; p0<p1;

Вибух і тиск, що спричиняє руйнування або відкривання клапанів-панелей, повинен бути мінімально необхідним, тільки тоді забезпечується вибухобезпека будівлі. У вибухобезпечних будівлях віконні отвори роблять з одного шару скла, а віконні обкладинки повинні відкриватися назовні. Вибухобезпека будівлі істотно зростає, якщо правильно розміщено отвори по периметру зовнішніх стін.

185.Засоби індивідуального захисту й терміни випробування електрозахисних засобів.

В електроустановках під час виконання робіт за технологією ВРПН для зменшення напруженості електричного поля до рівня, допустимого для перебування працівників в електричному полі протягом робочого дня без використання засобів захисту, тобто до 5 кВ/м, необхідно застосовувати стаціонарні, переносні та знімні екранувальні пристрої і захисні індивідуальні екранувальні комплекти одягу.

Допустимий час перебування працівника в електричному полі без засобів захисту повинен обмежуватись згідно з вимогами ГОСТ 12.1.002 (додаток 7 до цих Правил).

Загальні технічні вимоги, основні параметри і розміри пристроїв для захисту від впливу електричних полів промислової частоти під час виконання робіт у ВРУ та на ПЛ 330 – 750 кВ повинні відповідати ГОСТ 12.4.154.

Експлуатувати екранувальні пристрої необхідно з дотриманням таких вимог:

– екранувальні пристрої необхідно заземлювати приєднанням їх до заземлювачів або до заземлених частин обладнання;

– знімні екранувальні пристрої повинні мати гальванічний контакт з машинами і механізмами, на яких вони змонтовані.

У разі заземлення машин і механізмів додатково заземлювати знімні екранувальні пристрої не потрібно.

В електроустановках під час виконання робіт за технологією ВРПН для захисту працівників від впливу електричних полів промислової частоти повинні застосовуватись такі індивідуальні екранувальні комплекти одягу:

– комплекти одягу, призначені для виконання робіт із землі та на заземлених конструкціях (на потенціалі землі), – у ВРУ та на ПЛ напругою від 330 до 1150 кВ за напруженості електричного поля до 60 кВ/м;

– комплекти одягу, призначені для виконання робіт під потенціалом проводу, – в електроустановках напругою від 110 до 1150 кВ з безпосереднім дотиком до струмовідних частин.

Індивідуальні екранувальні комплекти одягу повинні виготовлятись з дотриманням таких вимог:

– кожен комплект одягу повинен складатись з таких струмопровідних елементів: куртки і штанів (або комбінезона), капюшона або накасника, екрана для обличчя, взуття і шкарпеток, рукавичок. При цьому всі елементи комплекту одягу повинні мати між собою гальванічний зв'язок, для забезпечення якого застосовуються струмопровідні стрічки або кнопки;

– комплекти одягу повинні зберігати свої гігієнічні експлуатаційні та захисні властивості протягом всього терміну експлуатації, але не менше 12 міс.;

– коефіцієнт екранування (захисту) комплектів одягу для роботи під потенціалом землі повинен бути не менше 30, а комплектів для виконання робіт під потенціалом проводу – не менше 100.

186.Плакати й знаки безпеки, які використовують в електроустановках, місця їх вивішування.

Плакати і знаки безпеки. Призначення та вимоги до конструкції

В електроустановках повинні застосовуватись плакати і знаки безпеки, виготовлені згідно з вимогами ГОСТ 12.4.026.

Залежно від умов застосування плакати і знаки безпеки можуть бути такими:

– заборонні – для заборони дій з комутаційними апаратами, помилкове увімкнення яких може призвести до попадання напруги на місце виконання робіт; для заборони пересування без засобів захисту в ВРУ 330 кВ і більше з напруженістю електричного поля понад 5 кВ/м;

– застережні – для попередження про небезпеку наближення до струмовідних частин, що перебувають під напругою;

– настановчі – для дозволу визначених дій – тільки у разі виконання конкретних вимог безпеки праці;

– вказівні – для зазначення місця розміщення різних об'єктів та пристроїв.

За характером застосування плакати і знаки безпеки можуть бути постійними і переносними.

Постійні, переносні плакати і знаки безпеки повинні виготовлятись з електроізоляційних матеріалів (склопластику, полістиролу, гетинаксу, текстоліту та ін.).

Плакати і знаки безпеки на бетонні та на металеві поверхні опор ПЛ, дверей камер та ін. рекомендується наносити фарбами за допомогою трафаретів, а також використовувати плакати і знаки безпеки на самоклейкій плівці.

Допускається виготовляти постійні, переносні плакати і знаки безпеки з металу – тільки для установок, що віддалені від струповидних частин.

Перелік, розміри, форма, місця і умови застосування плакатів наведено в додатку 8 до цих Правил, а їхнє зображення – на третій полосі обкладинки.

187.Технічні заходи з електробезпеки під час організації робіт в електроустановках.

Основні організаційно-технічні заходи i засоби щодо попередження електротравм регламентуються НПАОП 40.1-1.21-98 “Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів”, якими відповідальність за організацію безпечної експлуатації електроустановок покладається на роботодавця.

Згідно з чинними вимогами роботодавець повинен:

– призначити відповідального за справний стан i безпечну експлуатацію електроустановок;

– створити i укомплектувати відповідно до потреб електротехнічну службу;

– розробити i затвердити посадові інструкції працівників електротехнічної служби та інструкції з безпечного виконання робіт в електроустановках з урахуванням їx особливостей;

– створити на підприємстві такі умови, щоб працівники, на яких покладено обов’язки з обслуговування електроустановок, відповідно до чинних вимог своєчасно здійснювали їx огляд, профілактичні, антиаварійні та приймально-здавальні випробування;

– забезпечити своєчасне навчання i пеpeвipкy знань працівників з питань електробезпеки.

На малих підприємствах за неможливості чи недоцільності створення електротехнічної служби власник, на договірних засадах, доручає електротехнічним службам споріднених підприємств або фізичним особам, які мають відповідну підготовку, забезпечення справного стану i безпечної експлуатації електроустановок.

Фахівці служби охорони пpaці зобов'язані контролювати безпечну експлуатацію електроустановок i повинні мати групу IV з електробезпеки.

Працівники, що обслуговують електроустановки повинні мати відповідну професійну підготовку, групу з електробезпеки, підтверджену посвідченням встановленої форми (I...V), i не мати медичних протипоказань i вікових обмежень щодо можливості виконання роботи в електроустановках.

Під час виконання службових обов’язків працівник повинен мати при coбi посвідчення. За відсутності посвідчення або за прострочених термінів чергової перевірки знань працівник до роботи не допускається. Чepгoвi перевірки знань працівників, що обслуговують електроустановки, проводяться кожні 12 місяців.

За вимогами i заходами безпеки роботи в електроустановках поділяються на три категорії:

– зi зняттям напруги;

– без зняття напруги на струмовідних частинах або поблизу них;

– без зняття напруги на безпечній відстані від струмовідних частин, що перебувають під напругою.

До робіт, що виконуються зi зняттям напруги, відносяться роботи, що проводяться в електроустановці, в якій зі струмовідних частин знято напругу i доступ в електроустановки, що перебувають під напругою, унеможливлено.

До робіт, що виконуються без зняття напруги на струмовідних частинах та поблизу них, належать роботи, що проводяться безпосередньо на цих частинах або на відстанях від цих частин, менших безпечних.

До poбіт без зняття напруги на безпечні відстані від струмовідних частин, що перебувають під напругою, належать роботи, при виконанні яких випадкове наближення людей, інструменту чи механізмів на меншу за безпечну відстань до цих частин є неможливим.

Безпечні відстані від струмовідних частин, що перебувають під напругою, відповідно до ДНАОП 40.1-1.21-98 наведені в таблиці 3.8.

Роботи в електроустановках за вимогами щодо організації їx безпечного виконання поділяються на таю, що виконуються:

за нарядами-допусками;
за розпорядженнями;
в порядку поточної експлуатації.
188.Умови, за яких умов вилучаються з експлуатації переносні заземлення.

Переносні заземлення необхідно вилучати з експлуатації за таких умов: у разі порушень контактних з'єднань, зниження механічної міцності провідників, розплавлення їх, обривання більше 5 % жил.

189.Додаткові електрозахистні засоби, які використовуються під час роботи в електроустановках напругою до 1000 В.

До додаткових ізолюючим електрозахисних засобів для електроустановок напругою понад 1000 В відносяться:

діелектричні рукавички та боти;
діелектричні килими та ізолювальні підставки;
ізолюючі ковпаки і накладки;
штанги для перенесення і вирівнювання потенціалу;
сходи приставні, драбини ізолюючі склопластикові.

190.Порядок видавання електроінструментів.

Працівники, допущені до роботи з електроінструментом, повинні пройти навчання і перевірку знань щодо безпечного виконання робіт з застосування електроінструменту. До роботи з електроінструментом класу І в приміщеннях з підвищеною небезпекою та поза приміщеннями допускаються працівники з ІІ групою електробезпеки. До роботи з електроінструментом ІІ і ІІІ класу достатньо І групи з електробезпеки.

При кожному черговому видаванні електроінструменту особою, відповідальною за збереження та справність електроінструменту, в присутності працівника мають бути перевірені:

- комплектність;

- термін придатності по надпису на корпусі інструменту;

- справність деталей корпусу, рукоятки та кришок щіткотримачів, наявність захисних кожухів;

- надійність роботи вимикача;

- задовільна робота на холостому ходу;

- у електроінструмента лассу І, крім того, коло заземлення між корпусом і заземлюючим контактом штепсельної вилки.

Крім того працівнику мають бути видані діелектричні рукавиці, калоші, килими або безпечний розподільчий трансформатор.

Електроінструмент, розподільні трансформатори, кабелі подовжувачі підлягають періодичній перевірці не рідше як 1 раз на 6 місяців. До періодичної перевірки входять: зовнішній огляд; перевірка роботи на холостому ході не менш 5 хвилин; вимірювання опору ізоляції мегомметром на напругу 500В протягом 1 хв за умови вимкненого вимакача, опор має бути не менше 1 Мом; перевірка справності кола заземлення ( для інструменту І класу).

Справність кола заземлення перевіряється за допомогою пристрою на напругу не більше 12В, один контакт якого підключається до заземлювального контакту штепсельної вилки, а другий _ до до металевої деталі інструменту. Електроінструмент вважається справним , якщо пристрій показує наявність струму.

Переносні розподільчі трансформатори безпеки та перетворювачі повинні мати на стороні вищої напруги кабель із штепсельною вилкою для приєднання до електромережі довжиною не більше 2 м. З боку нижчої напруги трансформатора мають бути гнізда під штепсельну вилку. Корпуса розподільчих трансформаторів та перетворювачів мають бути заземлені або занулені .Вторинну обмотку трансформаторів або перетворювачів з роздільними обмотками не допускається заземлювати. Під час роботи в колодязях, камерах і т. п., а також при виконанні земляних робіт трансформатор слід розміщувати поза цими спорудами, котлованами. Забороняється підключати електроінструмент напругою до 12В до електромережі через автотрансформатор.

Підключення електроінструменту, допоміжного обладнання до електромережі, його перевірку, а також усунення неполадок мають проводити спеціально підготовлені працівники, що мають ІІІ групу. На корпусах електроінструменту, розподільчих трансформаторах безпеки, перетворювачах частоти слід зазначити інвентарні номери, а також дату наступних перевірок.

Перед початком роботи необхідно перевіряти:

- відповідність напруги до напруги зазначеної на інструменті;

- надійність закріплення робочого інструменту.

191.Дії, що викликає струм, що проходить крізь тіло людини.

Під час користування електроенергією є небезпека ураження людей електричним струмом. Найчастіша причина ураження людини електричним струмом – торкання до неізольованих струмопровідних провідників; до провідників з пошкодженою ізоляцією, а також до металевих елементів конструкції машин, механізмів і апаратів, які випадково виявилися під напругою.

Людина може потрапити під дію електромагнітних полів і електричної дуги, які виникають у разі торкання або зближення провідників електричного струму.

Небезпечна і шкідлива дія на людей електричного струму, електричної дуги і електромагнітних полів проявляються у вигляді електротравм і професійних захворювань.

Електротравма – це травма, викликана дією електричного струму або електричної дуги. Вся різноманітність дії на людину електричного струму чи електричної дуги призводить до двох видів ураження: місцевих електротравм і електричних ударів.

Місцеві електротравми – це чітко виражені місцеві порушення цілісності тканин організму, які викликані дією електричного струму чи електричної дуги. Розрізняють такі електротравми:

електричні опіки;
електричні знаки;
металізація шкіри;
механічні пошкодження;
електроофтальмія

Електричний удар – це збудження живих тканин організму електричним струмом, що проходить через нього, яке супроводжується судомним скороченням м’язів, у тому числі м’язів серця і легенів.

У всіх випадках ураження електричним струмом, незалежно від стану потерпілого, виклик лікаря обов’язковий!

Наслідок дії на людину електричного струму залежить від багатьох чинників. Величина струму, який протікає через тіло людини, є головним чинником, що визначає наслідок ураження: чим більший за величиною струм, тим небезпечніша його дія. Прийнято вважати смертельно небезпечним для людини струм промислової частоти 50 Гц і величиною 0,05 А (50 мА).

Рід і частота струму переважно визначають наслідок ураження живого організму. Найнебезпечніший – змінний струм частотою від 20 до 1000 Гц. За інших частот небезпека ураження струмом значно знижується. Постійний струм відносно безпечніший за змінний. Але дія постійного струму величиною 0,09…0,1 А викликає параліч дихання.

Індивідуальні особливості людей великою мірою впливають на наслідки ураження струмом. У випадках захворювання шкіри, серця, легенів, нервової системи небезпека ураження струмом збільшується. З усіх розрахунках пристроїв для захисту людини від ураження електричним струмом промислової частоти опір тіла людини умовно приймають рівним 1000 Ом.

Небезпека електричного струму для людини зростає зі збільшенням тривалості його дії на організм.

192.Допустима сила струму, що проходить крізь тіло людини.

Умовно безпечною для життя людини прийнято вважати напругу, що не перевищує 42 В змінного струму (в Україні така стандартна напруга становить 36 та 12 В), при якій не повинен статися пробій шкіри людини, що призводить до різкого зменшення загального опору її тіла.

193.Смертельна сила струму, що проходить крізь тіло людини.

Пороговий фібриляційний (смертельно небезпечний) струм — найменше значення електричного струму, що викликає при проходженні через тіло людини фібриляцію серця.

Струм (змінний та постійний) більше 5 А викликає миттєву зупинку серця, минаючи стан фібриляції.

194.Групи приміщень за ступенем небезпеки ураження електричним струмом.

За ступенем небезпеки ураження електричним струмом усі приміщення поділяються на три категорії: приміщення без підвищеної небезпеки; приміщення з підвищеною небезпекою; особливо небезпечні приміщення.

Приміщення з підвищеною небезпекою характеризуються наявністю в них однієї з таких умов, що створюють підвищену небезпеку: висока відносна вологість повітря (перевищує 75 % протягом тривалого часу); висока температура (перевищує 35 °С протягом тривалого часу); струмопровідний пил; струмопровідна підлога (металева, земляна, залізобетонна, цегляна та ін.); можливість одночасного доторкання до металевих елементів технологічного устаткування чи металоконструкцій будівлі, що з'єднані із землею, та металевих частин електроустаткування, які можуть опинитись під напругою.

Особливо небезпечні приміщення характеризуються наявністю однієї з умов, що створюють особливу небезпеку: дуже високої відносної вологості повітря (близько 100 %), хімічно активного середовища; або одночасною наявністю двох чи більше умов, що створюють підвищену небезпеку.

Оскільки наявність небезпечних умов впливає на наслідки випадкового доторкання до струмопровід - них частин електроустаткування, то для ручних переносних світильників, місцевого освітлення виробничого устаткування та електрифікованого ручного інструменту в приміщеннях з підвищеною небезпекою допускається напруга живлення до 42 В, а в особливо небезпечних приміщеннях — до 12 В.

195.Електроінструменти за умовами безпеки, що належить до І класу.

Електрифікований інструмент за умовами безпеки поділяється на такі класи:

I - електроінструмент, у якого всі деталі, що перебувають під напругою, ізольовані і штепсельна вилка має заземлювальний контакт.

У електроінструмента класу І всі деталі, що перебувають під напругою, можуть бути з основною, а окремі деталі - з подвійною або посиленою ізоляцією;

Незнімний гнучкий кабель електроінструмента класу І повинен мати жилу; яка з'єднує заземлювальний затискач електроінструмента із заземлювальним контактом штепсельної вилки. Кабель в місці введення до електроінструмента класу І слід захищати від стирань і перегинів еластичною трубкою з ізоляційного матеріалу. Трубку слід закріплювати в корпусних деталях електроінструмента, вона повинна виступати з них на довжину не менше п'яти діаметрів кабелю. Закріплення трубки на кабелі поза інструментом забороняється.

196.Електроінструменти за умовами безпеки, що належить до II класу.

II - електроінструмент, у якого всі деталі, що перебувають під напругою, мають подвійну або посилену ізоляцію. Цей електроінструмент не має пристроїв для заземлення.

Номінальна напруга для електроінструмента класів І і II має бути не більше 220 В для електроінструмента постійного струму; 380 В - для електроінструмента змінного струму;

Доступні для доторкання металеві деталі електроінструмента класу і, які можуть опинитись під напругою, у випадку пошкодження ізоляції, повинні бути з'єднані із заземлювальним затискачем. Електроінструмент класів II і Ш не заземлюють. Заземлення корпусу електроінструмента здійснюється спеціальною жилою живильного кабелю, яка не може одночасно бути провідником робочого струму. Використовувати з цією метою нульовий робочий провід забороняється.

197.Електроінструменти за умовами безпеки, що належить до III класу.

III - електроінструмент на номінальну напругу не вище 42 В, у якого ні внутрішні, ні зовнішні кола не перебувають під іншою напругою.

Електроінструмент класу III призначений для живлення від безпечної наднизької напруги.

Штепсельна вилка повинна мати відповідну кількість робочих і один заземлювальний контакт. Конструкція вилки повинна забезпечувати випереджальне замикання заземлювального контакту під час ввімкнення та більш запізнене розмикання його під час замикання. Конструкція штепсельних вилок електроінструмента класу III повинна унеможливлювати з'єднання їх з розетками на напругу понад 42 В.

198.Роботи підвищеної небезпеки.

Перелік робіт з підвищеною небезпекою

1. Електрозварювальні, газополум'яні, наплавочні і паяльні роботи. Контроль за зварювальними з'єднаннями.

2. Роботи в охоронних зонах ліній електропередач.

3. Роботи на кабельних лініях і діючих електроустановках.

4. Роботи в зонах дії струму високої частоти, іонізуючого випромінювання, електростатичного та електромагнітного полів, а також роботи із застосуванням лазерів, дозиметрів.

5. Роботи на повітряних лініях зв'язку, які перетинають лінії електропередач, контактні проводи.

6. Електропрогрів бетону та електророзморожування ґрунтів.

7. Обслуговування, ремонт та наладка обладнання для плазменно - дугової зварки, різання, напилювання, нанесення покрить та іншого електрозварювального устаткування.

8. Роботи в термічних цехах та дільницях на електротермічних установках підвищеної та високої частоти.

9. Виготовлення, випробування, транспортування, зберігання та використання промислових вибухових матеріалів та їх знешкодження.

10. Роботи з надзвичайно займистими, легкозаймистими, займистими та вибухонебезпечними речовинами.

11. Роботи, пов'язані з технічним обслуговуванням вибухонебезпечних виробництв, цехів, дільниць, об'єктів, засобів пожежної сигналізації та систем автоматичного пожежогасіння.

Пожежно - технічне обстеження будинків та висотних споруд. Виїзд особового складу підрозділів пожежної охорони по тривозі.

12. Транспортування балонів, контейнерів, ємностей із стисненими, зрідженими, отруйними, вибухонебезпечними та інертними газами, їх заповнення та ремонт.

13. Обслуговування агрегатів і котлів, працюючих на газі і рідкому паливі.

14. Роботи з профілактики і технічного обслуговування газового господарства.

15. Виконання газонебезпечних робіт.

16. Роботи по технічному обслуговуванню і експлуатації компресорних та газорегуляторних станцій, лінійних частин магістральних газопроводів.

17. Монтаж і експлуатація засобів електрохімічного захисту підземних газопроводів від корозії.

18. Роботи, пов'язані з будівництвом, обслуговуванням і ремонтом газопроводів, газорозподільних пунктів, які використовують природні, нафтові, штучні, змішані і зріджені вуглеводневі гази.

19. Роботи по монтажу та зварюванню підземних та зовнішніх газопроводів, газифікації об'єктів, а також по нанесенню протикорозійного ізоляційного покриття.

20. Підключення до діючого газопроводу новозмонтованих газопроводів.

21. Обслуговування та ремонт газоперекачувальних агрегатів.

22. Освоєння і глушіння газових та нафтових свердловин.

23. Промислово-геофізичні дослідження свердловин.

24. Ліквідація відкритих газових та нафтових фонтанів.

25. Роботи по видобутку та переробці нафти, газу і конденсату в нафтогазопереробній та хімічній промисловості.

26. Роботи по ліквідації нафтогазоводопроявлень в процесі буріння свердловин.

27. Роботи, пов'язані з обслуговуванням, експлуатацією та ремонтом компресорних а холодильних установок, працюючих на вибухонебезпечних та токсичних газах.

28. Роботи, пов'язані з підготовкою залізничних цистерн, контейнерів, балонів та інших ємностей до зливу-наливу вибухонебезпечних, токсичних та займистих рідин.

29. Роботи, пов'язані з монтажем, експлуатацією та ремонтом магістральних нафтопроводів, нафтопродуктопроводів, аміакопроводів і технологічних трубопроводів.

30. Роботи в охоронних зонах діючих магістральних газопроводів та комунікацій газових промислів.

31. Роботи по виробництву, зберіганню, використанню та транспортуванню речовин, які відносяться до I та II класу небезпеки.

32. Злив, очистка, нейтралізація резервуарів, тари та інших ємностей з-під нафтопродуктів, кислот, лугів та інших шкідливих речовин, в тому числі радіоактивних.

33. Роботи по монтажу та ремонту обладнання в насосних та компресорних станціях на нафтогазовидобувних та нафтогазопереробних підприємствах.

34. Монтаж, ремонт, реконструкція, наладка, експлуатація, введення в експлуатацію та виведення з експлуатації, здійснення інспекційного контролю обладнання, що містить радіонуклідні джерела.

35. Експлуатація циклотронів, бетатронів, лінійних прискорювачів та інших прискорювальних установок.

36. Роботи з отруйними, шкідливими, токсичними та радіоактивними речовинами.

37. Роботи по дезактивації, дезінсекції, дератизації та дезінфекції приміщень.

38. Роботи з використанням інертних газів.

39. Роботи, пов'язані з виробництвом скла та скловиробів.

40. Виготовлення та застосування скловати, шлаковати, азбесту, мастик на бітумній основі, перхлорвінілових і бакелітових матеріалів.

41. Нанесення лако-фарбувальних покрить, ґрунтовок та шпакльовок на основі нітрофарб, полімерних композицій (поліхлорвінілових, епоксидних тощо).

42. Обробка деревини та інших речовин антисептичними та вогнезахисними сумішами і речовинами.

43. Виготовлення виробів та деталей з пластмас, гуми на пресах, вулканізаторах, виливних та черв'ячних машинах, таблетмашинах, каландрах та вальцях.

44. Підготовка до знешкодження і обезжирювання установок і деталей чотирьоххлористим вуглецем.

45. Вулканізаційні роботи.

46. Обслуговування і ремонт акумуляторних батарей.

47. Роботи, пов'язані з виробництвом, зберіганням, транспортуванням та застосуванням агрохімікатів, пестицидів, гербіцидів.

48. Гасіння вапна.

49. Обслуговування генераторних ацетиленових установок.

50. Гальванічні роботи, чистка вентиляційних каналів та повітропроводів.

51. Роботи по виробництву феросплавів, агломерату, чавуну, сталі, прокату, труб, вогнетривів, коксу та хімічних продуктів коксування, ртуті, нікелю, цинку, свинцю, олова, кадмію, індію, алюмінію, силуміну, магнію, титану, кристалічного кремнію, сірки, сірчаної, соляної, азотної і ортофосфорної кислот, ціаністих солей та розчинів, порошків, лігатур та інших сполук рідкоземельних металів, наплавочних порошків і прутків, твердих сплавів і тугоплавкого дроту, напівпровідників, пиловугільного палива. Обслуговування устаткування по їх виробництву.

52. Плавильні, заливочні роботи і роботи по термообробці лиття.

53. Роботи з окислюючими речовинами.

54. Комплекс робіт щодо виробництва, переробки, розподілу, зберігання і застосування продуктів розділення повітря, водню, хлору, аміаку, природного та супровідних металургійному та хімічному виробництву газів.

55. Обслуговування станів гарячої і холодної прокатки, турбоформовочних станів та пічного зварювання труб.

56. Роботи, пов'язані з відпалюванням сталі, сплавів і відливок.

57. Гранулювання доменного шлаку.

58. Роботи, пов'язані з вибиванням відливок, титанової губки із застосуванням відбійних молотків.

59. Робота з піскоструминними апаратами.

60. Нанесення бетону, ізоляційних і обмуровочних матеріалів методом набризкування і напилення.

61. Управління, завантаження та обслуговування дробарних, сортувальних, фасувально-пакувальних, просівальних, змішувальних формувальних, затиральних, фільтрувальних, намотувальних, варочних, плавильних, сепараторних, очисних, обрізних, бурових, в'язальних, полірувальних механізмів.

62. Обслуговування вальцювальних, штампувальних, вузлов'язальних і навивальних верстатів та автоматів.

63. Випробування та обслуговування парових і водогрійних котлів, економайзерів, паропроводів, трубопроводів гарячої води, пароперегрівників, теплообмінників, тепломеханічного устаткування, посудин, що працюють під тиском.

64. Підземні роботи на шахтах та рудниках.

65. Підземна геологорозвідка.

66. Сейсморозвідка.

67. Геолого-маркшейдерські роботи.

68. Аварійно-рятувальні роботи, гасіння пожеж, боротьба з повінню.

69. Дегазаційні роботи.

70. Технічне обслуговування, експлуатація та ремонт підйомних установок, стволів, компресорних станцій.

71. Утворення і експлуатація відвалів гірничих порід.

72. Обслуговування лампових, лампової апаратури аерогазового контролю і сейсмопрогнозу.

73. Проведення розкривних робіт, виїмка і навантаження корисних копалин при відкритих гірничих роботах.

74. Виколювання, звалення, розпилювання і обробка блоків природного каменю, переміщення і навантаження їх в транспортні засоби.

75. Обкладання та скріплення укосів, бортів, уступів кар'єрів.

76. Підземні та відкриті гірничі роботи при будівництві, реконструкції і ремонті метрополітенів, підземних споруд спеціального призначення.

77. Роботи на метрополітені в службі руху, рухомого складу, колії, топливних споруд, сигналізації та зв'язку.

78. Розмивання порід з використанням гідромоніторів та інших засобів гідромеханізації.

79. Прокладка, обслуговування та ремонт пульпопроводів.

80. Зведення і нарощування дамб гідротехнічних споруд і гідровідвалів.

81. Експлуатація та ремонт водозбірних споруд.

82. Штучне заморожування ґрунтів та водопониження.

83. Монтаж, демонтаж, експлуатація, ремонт і переміщення насосних і землесосних установок, драг і земснарядів.

84. Утворення і експлуатація перевантажувальних пунктів кар'єрів.

85. Забивання свай.

86. Цементація та хімічне закріплення ґрунтів та фундаментів.

87. Укладка великогабаритних труб у траншеї.

88. Роботи в колодязях, шурфах, траншеях, котлованах, бункерах, камерах і колекторах.

89. Земляні роботи, що виконуються в зоні розташування підземних комунікацій, під водою та на глибині більше 2 метрів.

90. Продавлювання тунельних конструкцій під будинками, спорудами, магістралями і водоймищами.

91. Роботи у замкнених просторах (ємностях, боксах, трубопроводах).

92. Водолазні роботи.

93. Роботи по обслуговуванню барокамер.

94. Роботи верхолазні та на висоті.

95. Роботи з підйомних і підвісних колисок і рихтувань на висоті.

96. Монтаж та демонтаж конструкцій і обладнання за допомогою вертольотів.

97. Монтаж та демонтаж будинків, споруд, а також відновлення та зміцнення їх аварійних частин.

98. Обстеження димарів, вентиляційних каналів і дахів при капітальному ремонті будинків та споруд.

99. Роботи по ремонту, фарбуванню, очистці від снігу та пилу дахів будівель при відсутності огорож.

100. Робота на конструкціях мостових, баштових та козлових кранів.

101. Вантажно-розвантажувальні роботи за допомогою машин і механізмів.

102. Транспортування негабаритних та важких вантажів на під'їзних коліях будівельних майданчиків.

103. Монтаж, експлуатація і демонтаж бурових вишок.

104. Монтаж, наладка, технічне обслуговування, експлуатація, ремонт і демонтаж вантажопідіймальних машин і механізмів, ліфтів, конвеєрів, підвісного канатного гідравлічного транспорту, технологічного і верстатного обладнання, електроустановок та ліній електропередач.

105. Монтаж, демонтаж та обслуговування компресорного, холодильного обладнання, пресів-розширювачів, ковальсько-пресового устаткування.

106. Монтаж, демонтаж і накачування шин автотранспортних засобів.

107. Обслуговування і ремонт елементів підвіски автомобілів, гідропідйомників на автомобілях-самоскидах та самоскидних причепах, їх зняття і установка.

108. Ремонт паливної апаратури двигунів внутрішнього згорання.

109. Управління тракторами і самохідним технологічним устаткуванням.

110. Малярні роботи у відсіках та резервуарах морських та річкових суден, а також очистка та фарбування суден у доках та на причалах.

111. Монтаж і демонтаж головних та допоміжних механізмів в машинному відділенні морських та річкових суден.

112. Роботи, що безпосередньо виконуються при обслуговуванні залізничного транспорту, електротранспорту, рухомого складу.

113. Обслуговування механічних та автоматичних ліній.

114. Роботи на копіювальних та розмножувальних машинах.

115. Обслуговування верстатів по обробці деревини і металів.

116. Роботи на цукрових заводах по обслуговуванню центрифуг і транспортерів.

117. Проведення робіт в силосах, призначених для різної сільськогосподарської продукції, в вагонах-зерновозах.

118. Роботи по обслуговуванню і ремонту аспіраційних та пневмотранспортних систем на підприємствах по зберіганню і переробці зерна.

119. Роботи по розвантаженню, складанню і зберіганню зернових та олійних культур, висівок, макухи і шротів насипом і в затареному вигляді.

120. Роботи по оксидації обезводнених мастил при виробництві оліфи і лаків.

121. Роботи по обслуговуванню бугаїв-плідників, кнурів і жеребців.

122. Лісосічні роботи, трелювання, транспортування та сплав лісу.

123. Лісогосподарські і лісозаготівельні роботи, які виконуються на територіях, забруднених (5-10 кі/квадр. км ) цезієм 134, 137.

124. Роботи по ліквідації лісових пожеж.

125. Спорудження і обслуговування крижаних і поромних переправ, доріг, бродів.

126. Буксирувальні роботи всіх видів на морському та річковому транспорті.

127. Гідрометричні, гідрологічні і гідрохімічні роботи: на великих і середніх річках у період повені; рейдові виїзди на безмоторних човнах на озерах і водоймищах; роботи на річках і каналах, пов'язані з використанням човнових переправ, роботи і спостереження з льоду у період нестійкого льодоставу; гідрографічні обстеження водних об'єктів у важкодосяжних і необжитих районах.

128. Снігомірні, сніголавинні, гляціологічні і селеві роботи: маршрутні снігозйомки у горах; сніголавинні і гляціологічні роботи у важкодосяжних високогірних районах у період максимальної селевої та лавинної активності.

129. Робота вогневих обслуг з протиградовими виробами, пороховими зарядами і пусковими установками метеоракет, транспортування протиградових виробів та метеоракет на вогневі і стартові позиції.

130. Роботи із застосуванням піротехнічного інструменту.

131. Пожежно-технічне обстеження об'єктів з підвищеною пожежною, вибуховою та радіаційною небезпекою.

132. Робота у випробувальних пожежних лабораторіях, на пожежних полігонах, на смугах психологічної підготовки пожежних та в теплодимокамерах.

133. Робота особового складу пожежних підрозділів на колінчатих підіймачах та на автомеханічних драбинах.

134. Виконання робіт на пожежах по знеструмленню електричних мереж, перекриттю заслінок на нафтогазопроводах, в резервуарних парках автобаз.

135. Гасіння пожеж в трюмах морських та річкових суден.

136. Монтаж, ремонт і профілактичне обслуговування засобів охоронної сигналізації.

137. Скелелазні роботи.

На підприємствах на основі Переліку, з урахуванням специфіки виробництва, роботодавцем розробляються і затверджуються відповідний перелік робіт з підвищеною небезпекою, для проведення яких потрібні спеціальне навчання і щорічна перевірка знань з питань охорони праці.

199.Навчання та перевірка знань з питань охорони праці осіб, які виконують роботи підвищеної небезпеки.

3.1. Посадові особи та інші працівники, зайняті на роботах, зазначених у Переліку робіт з підвищеною небезпекою та Переліку робіт, де є потреба у професійному доборі, (далі - роботи підвищеної небезпеки), проходять щорічне спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці.

3.2. Спеціальне навчання з питань охорони праці може проводитись як безпосередньо на підприємстві, так і іншим суб'єктом господарювання, який в установленому Типовим положенням порядку проводить відповідне навчання. У разі здійснення професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації безпосередньо на підприємстві спеціальне навчання з питань охорони праці є складовою зазначеної професійної підготовки.

3.3. Спеціальне навчання з питань охорони праці проводиться роботодавцем на підприємстві за навчальними планами та програмами, які розробляються з урахуванням конкретних видів робіт, виробничих умов, функціональних обов'язків працівників і затверджуються наказом.

3.4. Перевірка знань з питань охорони праці після проведення спеціального навчання проводиться комісією підприємства.

У разі неможливості створити комісію з перевірки знань з питань охорони праці на підприємстві перевірка знань проводиться комісією спорідненого підприємства або територіального управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

Державне управління у сфері дорожнього руху.

Державне управління у сфері дорожнього руху та його безпеки здійснюється Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноваженими на це центральними органами виконавчої влади, органами виконавчої влади в Автономній Республіці Крим, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

{Частину другу статті 3 виключено на підставі Закону № 901-VIII від 23.12.2015}

{Стаття 3 в редакції Закону № 586-VI від 24.09.2008}

Кропивницький, Державна установа «Дошкільний навчальний заклад (дитячий садок) № 41 «Золотий ключик» (м. Кропивницький) Національної поліції України»

Охорона праці (151 - 200)

151.Що включає Покажчик нормативно-правових актів з питань охорони праці?