Виховуємо дітей здоровими
БАТЬКИ - ПРИКЛАД ДЛЯ ДІТЕЙ.
1. Будьте гарним прикладом для своїх дітей у ставленні до власного здоров΄я.
2. Ведіть здоровий спосіб життя.
3. Займайтесь фізичною культурою, виконуйте вранці вправи ранкової гімнастики. Виробляйте сталу звичку та потребу в цьому.
4. Практикуйте вдома певну систему оздоровлення всіх членів родини, в тому числі й дитини.
5. Налагодіть у сім΄ї активно-динамічний відпочинок.
6. Організовуйте сімейні прогулянки на природу, щоб змалечку привити дітям бережливе ставлення до навколишнього середовища.
7. Пам΄ятайте, що здоровий спосіб життя – це правильно організована діяльність, сприятливі умови побуту, активний відпочинок і здоровий мікроклімат у родині.
8. Не паліть і не пийте спиртних напоїв у присутності дітей. Пам'ятайте! Діти схильні імітувати ваші дії в дитячому садку.
9. Формуйте у дітей світоглядно-оздоровчу поведінку на основі реалізації принципів: пізнай себе, створи себе і допоможи собі сам.
10.Впроваджуйте різноманітні форми роботи з валеологічного виховання, спрямовані на формування в дітей уявлень про правила безпечної поведінки під час ігор, про можливості людського організму, про користь рухової активності, здоровий спосіб життя.
11.Застосовуйте вдома різні профілактично - корекційні вправи з олівцями, скакалками та іншими підручними предметами.
12.Привчайте дітей щоденно піклуватися про своє здоров΄я:
- виконувати різні фізичні вправи;
- правильно харчуватись;
- загартовуватись;
- спілкуватися з друзями;
- дотримуватися особистої гігієни;
- дотримуватися режиму дня;
- знаходити час для розваг на свіжому повітрі, дивитися цікаві телепередачі, користуватися бібліотекою і т. д.
2. Ведіть здоровий спосіб життя.
3. Займайтесь фізичною культурою, виконуйте вранці вправи ранкової гімнастики. Виробляйте сталу звичку та потребу в цьому.
4. Практикуйте вдома певну систему оздоровлення всіх членів родини, в тому числі й дитини.
5. Налагодіть у сім΄ї активно-динамічний відпочинок.
6. Організовуйте сімейні прогулянки на природу, щоб змалечку привити дітям бережливе ставлення до навколишнього середовища.
7. Пам΄ятайте, що здоровий спосіб життя – це правильно організована діяльність, сприятливі умови побуту, активний відпочинок і здоровий мікроклімат у родині.
8. Не паліть і не пийте спиртних напоїв у присутності дітей. Пам'ятайте! Діти схильні імітувати ваші дії в дитячому садку.
9. Формуйте у дітей світоглядно-оздоровчу поведінку на основі реалізації принципів: пізнай себе, створи себе і допоможи собі сам.
10.Впроваджуйте різноманітні форми роботи з валеологічного виховання, спрямовані на формування в дітей уявлень про правила безпечної поведінки під час ігор, про можливості людського організму, про користь рухової активності, здоровий спосіб життя.
11.Застосовуйте вдома різні профілактично - корекційні вправи з олівцями, скакалками та іншими підручними предметами.
12.Привчайте дітей щоденно піклуватися про своє здоров΄я:
- виконувати різні фізичні вправи;
- правильно харчуватись;
- загартовуватись;
- спілкуватися з друзями;
- дотримуватися особистої гігієни;
- дотримуватися режиму дня;
- знаходити час для розваг на свіжому повітрі, дивитися цікаві телепередачі, користуватися бібліотекою і т. д.
„Здорова людина – найдорогоцінніший витвір природи” Томас Карлейль
Здоров΄я – це не тільки відсутність захворювань, травм, фізичних дефектів. Здоров΄я – більш широке поняття, під яким розуміють стан повного фізичного, духовного та соціального благополуччя. Здоровим можна вважати лише того, хто здібний до трудової та творчої діяльності, до повноцінного виконання соціальних функцій, до розвитку духовних здібностей. Всім відомо, що основи здоров΄я закладаються в період раннього та дошкільного дитинства, то ж збереження, формування та зміцнення здоров΄я кожного малюка є пріоритетним завданням суспільства, родини та дошкільного навчального закладу. Для реалізації цього завдання особливо важливо сформувати ставлення до власного здоров΄я і знання про нього, оздоровчі уподобання, інтереси, потреби та життєві звички.
Дошкільний вік ваших дітей – це важливий період для виховання й розвитку тих умінь і навичок, які слугуватимуть їх здоров΄ю все життя. І не менш важливий період для закладання підвалин міцного здоров΄я, здорової психіки, моральної стійкості, гармонійного розвитку, уміння і потреби саморозвитку. Дитині необхідні розумні правила і обмеження, які поступово з΄являються в їхньому житті. Соціальне спілкування, їх розвиток неможливі без передачі їм батьківських знань. Саме батьки закладають основи життєвої компетентності своєї дитини, допомагають своїм чадам опановувати складну науку життя.
Здоровий спосіб життя для дітей дошкільного віку визначається такими параметрами:
- дотримання режиму дня;
- належне оволодіння культурно-гігієнічними навичками;
- раціональне харчування та культура споживання їжі;
- дотримання рухового і повітряного режимів;
- режим активної діяльності та відпочинку;
- профілактичні заходи для збереження здоров΄я;
- духовний розвиток і гармонійні стосунки з довкіллям та із самим собою;
- душевний комфорт і психологічна рівновага.
Здоровий спосіб життя – не просто сума засвоєних знань, а стиль життя, адекватна поведінка у різноманітних ситуація.
Навчити дитину змалечку берегти своє здоров΄я - завдання батьків.
Здоровий спосіб життя для дітей дошкільного віку визначається такими параметрами:
- дотримання режиму дня;
- належне оволодіння культурно-гігієнічними навичками;
- раціональне харчування та культура споживання їжі;
- дотримання рухового і повітряного режимів;
- режим активної діяльності та відпочинку;
- профілактичні заходи для збереження здоров΄я;
- духовний розвиток і гармонійні стосунки з довкіллям та із самим собою;
- душевний комфорт і психологічна рівновага.
Здоровий спосіб життя – не просто сума засвоєних знань, а стиль життя, адекватна поведінка у різноманітних ситуація.
Навчити дитину змалечку берегти своє здоров΄я - завдання батьків.
Правильна організація рухової діяльності дітей з раннього віку — запорука їхнього гармонійного всебічного розвитку та міцного здоров’я.
Рухова активність — природна біологічна потреба людини. Від того, наскільки ця потреба задоволена, залежить подальший структурний розвиток організму. Ця істина, відома з давніх часів, сьогодні набуває неабиякої ваги й актуальності. Як не дивно, але у сучасному світі, що перебуває у невпинному русі, самі люди рухаються мало: сидять на роботі, у транспорті, вдома та на відпочинку. Спосіб життя дорослих позначається і на малюках. ! навіть у наймолодших трапляються випадки гіподинамії!
На жаль, доволі часто батьки обмежують рухову активність своїх дітей, втихомирюючи їх або навіть забороняючи бігати, стрибати, шуміти, тобто “заважати” дорослим. Нерідко з вуст батьків звучить: “не бігай багато, бо спітнієш і застудишся”, “не катайся на велосипеді, бо впадеш” тощо. Подібні обмеження та заборони аж ніяк не сприяють фізичному і психічному розвиткові дитини, закріпленню рухових навичок, загартуванню та формуванню адаптаційних реакцій до мінливого зовнішнього середовища.
Тож саме час бити на сполох. Адже зниження рухової активності зумовлює цілу низку проблем: загальмовується обмін речовин в організмі, погіршується робота кардіореспіраторної. центральної нервової систем, ослаблюється кістково-м’язовий апарат, зменшується опірність організму проти психічних розладів та інфекційних захворювань. Малорухливий спосіб життя і низький рівень фізичної підготовленості — першочергові фактори слабкого здоров’я людини.
Запобігти цим проблемам можна лише за правильної організації життєдіяльності та рухової активності малюків з раннього дитинства.
Знання вихователями і батьками особливостей рухової активності дітей допоможе раціонально будувати руховий режим у дошкільному закладі та вдома.
У кожної дитини свої індивідуальні особливості: характер, здібності, схильності, інтереси, життєвий досвід, так як і свій рівень рухової активності. Навіть при ознайомленні з новою іграшкою діти проявляють свою активність по-різному. Наприклад, іграшкову машину одна дитина возить, сидячи на килимку, друга — лежачи на підлозі; третя — різко штовхає машину та із задоволенням біжить за нею. Деякі діти, особливо на третьому році життя, можуть довго без будь-яких емоцій і додаткових рухів возити машинку по колу, тримаючи за мотузку. До кожного з цих малюків потрібен свій підхід.
Зважаючи на визначені орієнтовні норми рухової активності малюків, вирізняють дітей з високою, середньою і низькою рухливістю.
Малюки, показники рухової активності яких найбільше відповідають нормі, вважаються дітьми із середньою рухливістю. Для них характерна врівноважена й спокійна поведінка, рівномірна рухливість протягом усього дня. У кожній групі дитячого садка таких дітей приблизно половина або трохи більше. Інтенсивність їхньої рухової активності може бути ледь підвищена або знижена, однак це не впливає на їхню загальну поведінку. За добре організованих умов вони самостійно проявляють активність, ініціативу в руховій діяльності. їхні рухи зазвичай упевнені, чіткі, точні, ілеспрямовані.
Діти з високою рухливістю завжди дуже вирізняються серед однолітків, хоч і становлять приблизно одну п’яту від загальної кількості дітей групи. Підвищена інтенсивність може зумовлюватися великою потребою таких дітей у русі і дефіцитом часу або обмеженим простором для її реалізації. Через надмірну рухливість ці малюки не вникають у суть своєї діяльності, до кінця не усвідомлюють її. З усіх видів рухів вони найчастіше обирають біг та стрибки, уникають тих, які потребують точності, стриманості, зосередженості. їхні рухи швидкі, різкі, часто хаотичні. Однак упродовж дня у них можуть спостерігатися різкі спади активності.
У роботі з такими дітьми основну увагу в розвитку рухової активності дітей з високою рухливістю треба приділяти вдосконаленню вміння керувати своїми рухами, точно виконувати їх, вихованню посидючості, терплячості.
Діти з низькою рухливістю зазвичай становлять одну четверту частину від кількості дітей у групі. Малорухливі діти часто мляві, пасивні, швидко втомлюються. Вони намагаються усамітнитися, знайти собі тихе, затишне місце, обирають для себе діяльність, що не потребує широкого простору й великої кількості рухів. Часто невпевненість і невизначеність у рухах виявляється у таких дітей під час ходьби, яка має приблизно такий вигляд: крок — зупинка — півкроку або крок на місці — знову зупинка.
Малорухливість може бути пов’язана зі станом здоров’я, психологічними проблемами або способом життя в сім’ї.
Таких дітей варто зацікавлювати різноманітними видами діяльності, пов’язаними з розвитком рухових умінь і навичок.
Отже, рухова активність дітей значною мірою залежить від рухового режиму дошкільного навчального закладу і родини та відповідного життєвого простору. Підвищенню рухової активності сприяють достатня площа для ігор і самостійної діяльності, правильне розміщення та підбір обладнання та іграшок. Різноманітність ігрового матеріалу викликає у дитини інтерес до рухів, попереджає формування рухових стереотипів, розвиває творчі здібності, вміння використовувати фізкультурне обладнання у різних видах діяльності.
Видатні педагоги вважали рухи важливою умовою і засобом всебічного розвитку дитини. Ще Ж.-Ж.Руссо писав про рухи як засіб пізнання навколишнього світу. Без рухів, вважав він, неможливо засвоїти такі поняття, як час, простір, форма. К.Ушинський не раз підкреслював роль рухів в опануванні дитиною рідної мови. Лікар і педагог В. Гориневський в результаті ґрунтовних медичних досліджень дійшов висновку, що недостатня рухова діяльність не тільки негативно позначається на здоров’ї дітей, а й знижує їхню розумову працездатність, гальмує загальний розвиток, робить дітей байдужими до довкілля. На думку Є.Аркіна, інтелект, почуття, емоції дітей збуджуються рухами. Він пропонував надавати дітям якомога більше можливостей рухатися як у повсякденному житті, так і на заняттях. Ще у ХVIП сторіччі російський лікар; М.М.Амбодік писав: "Недостаток в телодвuженuu есть главная прuчuна медленного рожденuя младенческого тела, неподвuжное на одном месте пребыванuе всякому человеку, а особенно младенцам великий вред наносит. Тело без двuжения подобно стоячей воде, которая плесневеет, портuтся u гниет" . Академік М. Амосов називав рухи первинним стимулом для розвитку розуму дитини.
Безперечно, ефективність всієї фізкультурно-оздоровчої роботи в дошкільному закладі насамперед зумовлюється творчим підходом педагогічного колективу. Тут неприпустимі формалізм, механічне бездумне використання методики і чужого досвіду. Дуже важливо систематично аналізувати ефективність рухового режиму, його вплив на фізичний розвиток і стан здоров'я дітей, своєчасно вносити корективи, виправляти упущення. Така цілеспрямована робота всього колективу дошкільного закладу в співдружності з сім'єю – запорука успіху в справі виховання і розвитку дошкільнят.
