ЯКИЙ ВИД СПОРТУ ОБРАТИ ДЛЯ ДИТИНИ?

Заняття спортом — чудова альтернатива проведенню часу  за комп'ютером чи планшетом. Більшість батьків це добре розуміють, однак стикаються з нелегким вибором: до якої ж секції записати свого малюка?

Фізкультура і спорт — одне й те саме?

Спортом займаються заради досягнен­ня певних результатів, а фізкультурою — щоб бути здоровими. Батьки, які хочуть виростити професійного спортсмена, мають розуміти, що це вимагатиме від малюка дуже багато часу і сил. Далеко не кожна дитина здатна витриму­вати серйозні фізичні та психологічні наванта­ження. А от заняття фізкультурою — завжди на користь малюкам! Тож ведучи малюка до спор­тивної секції, насамперед визначте, що є для вас пріоритетом.

Як обирати спортивну секцію,

якщо у дитини проблеми зі здоров'ям?

При виборі спортивної секції не можна за­бувати про порушення здоров'я, які є у малюка.

Наприклад, командні види спорту — футбол, волейбол, гандбол, бадмінтон, хокей, єдинобор­ство — протипоказані дітям з короткозорістю та плоскостопістю. Річ у тім, що за плоскостопості зв'язки і м'язи стопи не працюють як слід, дитина просто не здатна бігати й стрибати досить швид­ко і високо, що вкрай важливо в цих видах спорту.

Якщо в дитини хронічний гайморит, то не варто записувати її на зимові види спорту.

Якщо у малюка є приховані проблеми з сер­цем, заняття спортом можуть спровокувати їх загострення.

Дітям, що мають проблеми з хребтом, не мож­на займатися тими видами спорту, в яких домінує одна половина тулуба, — фехтуванням, худож­ньою гімнастикою, настільним тенісом, акроба­тикою.

Для дітей з надмірною вагою будуть доречни­ми плавання, дзюдо і, особливо, хокей, бо це той спорт, у якому вага є перевагою.

Ідеальні види спорту для дівчаток та хлопчиків з недостатньою вагою — акробатика й художня гімнастика.

Головне — не нашкодити організму, що росте, надмірними навантаженнями, а навпаки, зміцни­ти здоров'я і розвинути фізичні дані дитини.

З якого віку краще починати займатися

тим чи іншим видом спорту?

Наголосимо: йдеться саме про професійні  заняття у спортивних секціях, а не про аматорські, епізодичні чи оздоровчі тренування.

Легка атлетика — з 7 років. Це дуже природний вид спорту. Завдяки йому розвивається грудна клітка, формується правильне дихання, гармонійно розвива­ються всі групи м'язів.

Футбол — з 7-9 років. Це спорт для ді­тей, які можуть однаково добре управляти як правою, так і лівою руками і ногами.

Айкідо — з 5-6 років. Сприяє гармо­нійному розвитку всіх м'язів тіла, а також правильного дихання, самодисципліни, вміння володіти собою, зміцнює віру в свої сили.

Плавання — з 7 років. Плавання по­зитивно впливає на основні показники фізичного розвитку людини: зріст, вагу, роботу серцево-судинної, нервової та м'язової систем, дихального апарату. Це також чудовий засіб профілактики та виправлення порушень постави, плоско­стопості.

Катання на ковзанах — з 6 років. Роз­виває спритність та рівновагу, зміцнює м'язи ніг і робить дітей стрункішими.

Гімнастика, акробатика — з 5-6 років. Роз­вивають гнучкість і спритність. Особливо корисні вони дівчаткам: заняття формують грацію, еле­гантність, упевненість жестів.

Волейбол, баскетбол — з 8-9 років. Вони активізують діяльність серця і кровоносних су­дин. Усі м'язи тіла гармонійно розвиваються. Ігри з м'ячем вчать спритності, швидкості реакції.

Бокс — з 11-12 років. Цей вид спорту сприяє гармонійному розвитку всіх м'язів тіла, вихован­ню дисципліни.

Теніс — з 12 років. Не бажано починати профе­сійно займатися ним раніше, оскільки при цьому одна половина тіла розвивається інтенсивніше, ніж інша. Важливо регулярно виконувати спе­ціальні вправи для розвитку всіх м'язів, інакше може сформуватися правобічний сколіоз хребта.

Як обрати спорт відповідно до темпераменту дитини?

Досить часто дітей прагнуть віддати займати­ся спортом, щоб спрямувати в організоване рус­ло їхню нестримну енергію. Бажання цілком ви­правдане, проте не забувайте також при виборі спортивної секції врахувати темперамент сина чи доньки.

Сангвінік. Рухливий, товариський, схоплює все "на льоту", не панікує через невдачі, завжди прагне рухатись уперед — з юних сангвініків часто виростають чемпіони. Найбільших висот вони досягають у командних видах спорту, тому що швидко знаходять спільну мову з іншими чле­нами команди.

Холерик. Дитині-холерику спорт просто необхідний: йому, як нікому іншому, потріб­но кудись подіти свою невгамовну енергію! Однак йому потрібний і контроль, а отже, мудрий наставник-тренер. Діти-холерики не пам'ятають образ і швидко приймають рішен­ня. їм підійдуть футбол, хокей, волейбол, бас­кетбол.

Флегматик. Урівноважені, спокійні. їх цікав­лять інтелектуальні види спорту: більярд, гольф, шашки, шахи — тут вони можуть проявити себе, продумуючи комбінації ходів і розраховуючи силу удару. Для цих дітей характерне чітке дотримання вказівок тренера. Вони терпіти не можуть форс- мажорів. Ще одна якість флегматиків — витри­валість. Для них будуть доречними біг, роликові ковзани, лижі, їзда на велосипеді, скейтборд, плавання.

Меланхолік. Уразливий, з мінливим настро­єм, пристрасний — психіка юного меланхоліка може не витримати великого спорту. Тому для таких дітей треба обирати спортивні заняття з помірним навантаженням. Це діти, яких постійно треба заохочувати, налаштовувати на позитив. їм підійдуть види спорту, що вимагають зосеред­ження: спортивна стрільба, метання ядра/списа, шахи, кінний спорт.

Що робити, якщо дитина, яка вже певний час відвідує секцію, почала проявляти небажання займатися?

Треба постаратися з'ясувати причину "сабо­тажу". Це можуть бути, наприклад, завеликі на­вантаження, до яких ваша дитина не готова. Або, можливо, у неї щось не виходить, і як результат — вона починає непокоїтись і заявляє, що взагалі не хоче більше ходити в цю секцію. Коли причина зрозуміла, з нею легше впоратися.

Потроху займайтеся з дитиною спортом удо­ма, тоді й навантаження в секції будуть перено­ситися легше. Так, дорогі батьки, наші діти деко­ли такі само ліниві, як і ми, і їм не хочеться робити зарядку — це ж праця. Набагато легше подивити­ся мультфільми або посидіти за комп'ютером. Тут найкращий засіб — власний приклад.

Є ще один варіант: усім дітям до вподоби вчити батьків, тож нехай малюк буде вашим тренером, адже йому мимоволі доведеться показувати вам вправи, щоб ви навчилися їх виконувати.

Можна спробувати і змінити секцію, а то й кіль­ка, головне — знайти те, що буде цікаво саме ва­шій дитині. Зрештою, ми прагнемо, перш за все, не спортивних досягнень і перемог за будь-яку ціну, а гармонійного розвитку особистості.

Як залучити дитину до спорту?

♦ Щоденно разом з дітьми виконуйте ранкову гімнастику.

♦ Разом здійснюйте піші прогулянки, туристичні походи. Катайтеся на велосипедах, роликах; грайте у бадмінтон, теніс, футбол, баскетбол, інші ігри з м'ячем; стрибайте на скакалці; пла­вайте та грайте на воді.

♦ Здійснюйте загартувальні процедури.

♦ Облаштуйте в квартирі спортивний куточок.

♦ Разом з дітьми беріть участь у святах, розва­гах, днях здоров'я, лекціях з питань здоров'я, фізичного виховання дітей, що організовують­ся у дошкільному закладі.

♦ Пам'ятайте: ви — приклад для своєї дитини.

Хто такий Дитячий логопед?

Це лікар, який допоможе виправити дефекти мови у дитини і розвинути правильну і красиву мову.

Що входить в компетенцію лікаря Дитячого логопеда

Дитячий логопед це фахівець з вищою педагогічною дефектологичною освітою за спеціальністю логопедія, що володіє методами нейропсихологічного обстеження хворих зпорушеннями мови та інших вищих психічних функцій, індивідуального і групового відновного навчання, теоретичними і практичними знаннями в області дефектології, передбаченими програмою підготовки відповідно до вимог кваліфікаційноїхарактеристики і отримав сертифікат з логопедії.
Логопедія вивчає причини, механізми, симптоматику, протягом, структуру порушень мовної діяльності, систему корекційного впливу.
Дитячий логопед проводить діагностичне обстеження дітей зпорушеннями мови та інших вищих психічних функцій.
Спільно з лікарем складає індивідуальні програми медичної та педагогічної реабілітації дітей з порушеннями мови і інших психічних функцій (афазії, дизартрії, агнозии, апраксія, дислексії,дисграфии, заїкання, затримки мовного розвитку та ін.)

Якими органами займається лікар Дитячий логопед

Логопед коригує дефекти мови.

Коли слід звертатися до Дитячому логопеда

Поради   логопеда

Етапи розвитку мовлення

2-3 місяці: гуління (проголошення звуків «а», «и», «у», іноді в поєднанні з «г»);
7-9 місяців: лепет (проголошення однакових складів: «ма-ма-ма», «дя-дя-дя», «ба-ба-ба»);
9-11 місяців: малюк починає наслідувати звукам мови дорослих;
11-13 місяців: з'являються перші осмислені слова з двох однакових складів («тато», «мама», «баба», «дядя»);
2-3 роки: з'являються перші пропозиції.

Такі етапи розвитку мови дитини в нормі. Будь-яке відхилення від норми на якому з етапів вимагає консультації фахівців. Якщо ви помітили якесь відхилення, не пускайте все на самоплив.

Ні в якому разі не слухайте порад типу: «У нашого теж було так, а тепер сам розговорився».
Говорити-то дитина буде, тільки питання в тому, що це буде за мова.

Батьки, пам'ятайте: «застарілі» дефекти мови виправляються набагато важче!

ЯК РОЗВИВАТИ МОВЛЕНННЯ ДИТИНИ

1. Спілкуйтесь з дитиною якомога більше, коментуйте свої дії, детально розповідай про предмети , які оточують дитину.

2. Збагачуйте словниковий запас малюка новими словами, пояснюючи їх.

3. Розмовляйте з дитиною повільно, грамотно і чітко, ні в якому разі не "сюсюкайте"!

4. Спонукайте дитину до мовлення, ставлячи їй запитання, поступово ускладнюйте їх.

5. Коли малюк говорить, виправляйте його мовленнєві помилки тільки після того, як він закінчить фразу.

6. Багато читайте дитині, вчіть її переказувати, разом вчіть вірші, вчіть складати цікаві історії з картинками.

7. Процес розвитку мовлення стимулює дрібна моторика рук. Виконуйте вправи для пальчиків, малюйте олівцями і крейдою, грайте в мозаїку.

Не забувайте хвалити дитину після кожного успіху.

Виховумо дітей правильно

        Кожен з батьків рано чи пізно стикається з труднощами у вихованні дитини, відчуває невпевненість, розгубленість перед тією чи тією педагогічною проблемою. Найчастіше батьків непокоїть питання ПОВЕДІНКИ: що треба робити щоб дитина поводилася добре без примусу і покарань.Подавайте дітям приклад хорошої поведінки. Діти вчаться,наслідуючи поведінку дорослих.Ваша   поведінка – приклад для наслідування.  Змінюйте оточення, а не дитину. Ліпше тримати цінні,крихкі та небезпечні предмети у  недоступних для дітей  місцях, аніж  потім карати дітей   за їх природну цікавість.   Висловлюйте свої бажання позитивно   Кажіть дітям, чого ви від них очікуєте, замість того, чого НЕ бажаєте. Висувайте реальні вимоги. Запитуйте себе, чи відповідають ваші вимоги віку   дитини, ситуації, в якій вона опинилася. Ви маєте бути більш терпимими до маленьких та хворих  дітей.  Не надавайте надто великого значення   заохоченням і покаранням. З дорослішанням дитини покарання і заохочення стають   все менш результативними. 

      Пояснюйте  причину, яка впливає на ваше рішення.   Прагніть до компромісу у спілкуванні з старшими дітьми, а  з меншими –  використовуйте такти переключення уваги.Обирайте виховання без побиття та крику.

       На початку крик та фізичні покарання можуть здаватися   результативними, однак незабаром  виявиться: щоразу ви  змушені бити все сильніше, щоб досягти бажаного  результату. Постійні докори є також шкідливим та можуть призвести    до тривалих проблем емоційного   характеру. Покарання не допомагають дитині  виробити навички    самоконтролю і поваги  до інших. Дослідження доводять, що вимоги дорослих часто   видаються дітям незрозумілими.   Пам’ятайте: коли дитина дістала ляпоса, вона стає  надто сердитою, знервованою та збудженою, тому не  може зрозуміти, за що і чому її  покарано.

        Допомагайте дітям поводитися краще, даючи  їм вибір. Не сперечайтеся з дитиною про справи, які не мають   великого значення.  Дозволяйте їй зробити вибір: нехай вона сама вирішує, у   що одягтися чи що їсти. Це попередить прояви образи  та непокори з боку дитини.  Вона не дорікатиме, що ви її постійно контролюєте.Проявляйте свою любов.

       Саме любов є найважливішою потребою всіх дітей і  однією з основних  передумов їхньої  позитивної   поведінки. Батьківська любов допомагає дитині  формувати впевненість у собі, викликає почуття власної   гідності.Прислухайтеся до того, що говорить ваша  дитина.

  Цікавтеся тим, що робить і відчуває ваша дитина. Визначте певні обмеження для дітей.

 Усі взаємостосунки, зокрема й ті, що будуються на    любові й довірі, потребують  певних обмежень.    Пам’ятайте, що порушення дітьми будь-яких обмежень  є для них природним  процесом пізнання, і не варто це розцінювати як прояв неслухняності. Діти почуваються    безпечніше, коли батьки також дотримуються    визначених ними обмежень.

  Використовуйте сміх для того, щоб розрядити напружену ситуацію.

 Часом батьки бувають занадто серйозними. Це   заважає їм сповна відчути радість батьківства.

  Умійте побачити веселі моменти й дозволяйте собі  сміятися за кожної слушної нагоди.

 Намагайтеся побачити світ очима вашої   дитини і зрозуміти її почуття.

 Пригадайте, як ви почувалися, коли були дитиною, і  яким незрозумілим здавався вам світ  дорослих, якщо з   вами чинили несправедливо. Хваліть і заохочуйте дитину.Сподівайтеся, що дитина поводитиметься добре, й  заохочуйте її докладати до  цього зусиль. Хваліть її за хорошу поведінку.  Поважайте свою дитину так, як поважали б   дорослого.     Дозволяйте дитині брати участь у прийняті рішень,  особливо тих, що стосуються її.

       Прислухайтеся до думки дитини. Якщо ви змушені   сказати дитині щось неприємне,  подумайте, яким   чином ви сказали б це дорослому.  Плануйте розпорядок дня.  Малі діти почуватимуться безпечніше, якщо    дотримуватися чіткого розпорядку дня.

 Будьте послідовними в дотримані правил,  встановлених у вашій сім’ї.  Намагайтеся виявляти певну гнучкість щодо   дотримання цих правил маленькими дітьми. Діти  можуть бути введені в оману,якщо одного дня правила           виконуються, а іншого - відміняються.

 Не забувайте про власні потреби. Коли батьківство починає надто нагадувати важку    працю, і ви відчуваєте, що вам бракує терпіння,    приділіть трохи часу лише собі. Робіть те, що  приносить вам задоволення. Якщо  ви розумієте, що   втрачаєте контроль над собою і можете накричати на  дитину, образити,  принизити чи вдарити її, залиште   дитину на кілька хвилин, порахуйте до десяти і  заспокойте. І пам’ятайте: діти мають право на позитивне   ставлення до себе. Україна зобов’язалася дотримуватися принципів    Конвенції Організації   Об’єднаних Націй з  прав дитини. У цій Конвенції виголошено, що діти мають право, одним   з яких є право на  захист від будь-яких фізичного і   психічного насильства та навмисного приниження.

ПРИВЧАЄМО ДО ПОРЯДКУ

 (методичні рекомендації для молодих батьків)

Усі діти прагнуть бути самостійними, але вони не завжди погоджуються виконувати доручення батьків.

Якщо діти з раннього віку починають допомагати батькам по господарству, то вони будь-яке нове заняття сприйматимуть не як повинність, а як можливість навчитися чогось нового. Але, на жаль, мами і тата часто скаржаться на те, що їхня. дитина виконує усі доручення «з-під палки». Як же виховати у малюка відповідальність і свідоме ставлення до дорученої справи?

Насамперед, мами і тата повинні подбати про те, щоб у малюка були свої обов'язки, які, окрім нього, ніхто не виконуватиме. Наприклад, дошкільник має після прогулянки почистити черевики і повісити на місце свою курточку, скласти перед сном іграшки і прибрати зі столу після обіду... Коло обов'язків може бути різноманітним, головне - не доручати робити те, з чим йому буде важко впоратися.

Спочатку ненав'язливо керуйте процесом. Хочете, щоб малюк витер пил на меблях? Покажіть, як це потрібно зробити. І нічого, якщо перший досвід виявиться невдалим, не потрібно вказувати малюкові на помилки - і з часом він всього навчиться. Краще похваліть його. Можна навіть сказати: «Ти дуже добре впорався з цим завданням, тому тепер я довіряю тобі таку відповідальну справу, як миття за собою посуду». І ось вже звичайна робота у домі із категорії «примусової» переходить у спосіб заохочення, і малюк буде із захопленням виконувати будь-яке ваше доручення. У дошкільному віці, коли малюка ще тільки починають залучати до праці, дуже корисно заохочувати й нагороджувати його за кожну виконану роботу (хоча б наклейкою або зірочкою), це стане для нього гарною мотивацією.

І ще один важливий момент: намагайтеся все робити разом із малюком.

По-перше, це найкращий приклад і стимул для нього.

По-друге, ніщо так не об'єднує, як спільна праця.

Батькам варто замислитися і про те, як поводитися, якщо малюк не виконав доручену справу.

Він має розуміти: до вимог дорослих варто ставитися із повагою, а байдужість та небажання не залишатимуться безкарними. Тому потрібно із самого початку обговорити це з малюком. Йдеться не про тілесне покарання або щось подібне, що принижує гідність маленької людини, а про те, щоб навчити малюка дотримуватися слова. Пропонуючи малюкові щодня прибирати свої іграшки, домовтеся з ним: «Ти маєш починати класти на місце іграшки одразу, як тільки я тобі нагадаю про це, і зробити це потрібно до початку вечірнього мультфільму. Якщо за цей час ти не прибереш іграшки на місце, їх приберемо ми. І два дні ти не будеш ними гратися».

Головне в такій домовленості - бути послідовним і не змінювати рішення. Якщо це вийде - малюк навчиться вчасно виконувати обіцянку. В іншому випадку - він думатиме, що завжди знайдеться спосіб «ухилитися» від обов'язків.

Коли ви читаєте своїм дітям, ви передаєте їм прекрасне

         Дуже часто батьки звертаються по допомогу, особливо уже в шкільному віці: «як привчити дитину читати» або «як змусити дитину читати». Досвід показує, що ні умовляннями, ні підкупом, ні погрозами, ні нотаціями, ані покараннями виробити у дошкільника або учня молодших класів любов до читання не вийде.

1. Читайте самі

      Для початку обов'язкова умова: у сім’ї має бути бібліотека і батьки мають читати. Коли вдома немає жодної книжки, коли батьки, приходячи з роботи, падають на диван і застигають перед екраном телевізора - спроби привчити дитину до читання є марними.

      Батьки кажуть: ми йому і до комп'ютера не дозволяємо підходити, поки книжку не прочитає, і код поставили на телевізор, а він все одно не читає. На питання: «Ви самі багато читаєте?» відповідають, мовляв, завантажені роботою ... Які тут можуть бути претензії до дитини?

      Силоміць привчити не можна, можна тільки передавати особистий досвід. Дитина обов'язково почне читати, якщо ви самі читаєте. І не газети-журнали. А справжню Книгу.

      Ніколи не пізно почати читати всією родиною. Можна перечитати книги, які ви читали давно у дитинстві, і прочитати їх по-новому. Всі геніальні дитячі книжки написані талановитими дорослими. І розповідають про суттєві та важливі речі. «Мері Поппінс» - книга про те, що у батьків немає часу займатися дітьми. І що дитинство обов'язково мине. «Дюймовочка» - це потужний художній пасьянс сімейних відносин. «Вінні-Пух» - приголомшливий набір характерів і т.д.

      Та й стара-добра  класика вас не підведе. Книги можна перечитувати декілька разів, адже література – це не історія про когось або про щось, це ще й естетична насолода, не кажучи вже про те, що у різному віці одна й та ж книга сприймається по-різному.  Читаючи книгу, ми пропускаємо її через фільтр свого життєвого досвіду, який з роками стає все багатшим та ширшим. Тому й враження від прочитаного у різні роки життя є різними.

2. Зацікавте дитину незвичайною книгою

      Книга-пазли великого формату з  яскравими кольорами можуть надовго захопити і дорослих, і дітей. Як правило, кількість ілюстрацій і тексту в подібних виданнях розумно збалансовано, і дитина не встигає нудьгувати, навіть, якщо текст не адаптований для малюка і розрахований на батьківські пояснення, то разом читати ще веселіше.

      Не тільки малята  з цікавістю перегортають книги з об'ємними картинками. Динозаври та дракони, вікінги і пірати, «постають» зі сторінок ігрових енциклопедій, зачаровують і дорослих. Під обкладинкою ховаються картонні фігурки кораблів і фантастичних істот, чарівні палички, театральні сцени.  При уважному читанні виявляються приховані вкладки, додаткові сторінки, рухливі деталі - можна грати під час читання або читати під час гри.

3. Надайте дитині право вибору

      Періодично ходіть з дитиною у книжковий магазин. Порозглядайте разом з нею книги, порадьте їй, як потрібно знайомитися з книгою. Нехай вона сама собі її вибере. Дитина буде пишатись тим, що сама змогла купити книгу, і обов’язково її прочитає: адже це не тато-мама-тітка принесли книгу і вручили їй, вона, як доросла, купила сама в магазині!

      Запишіть сина чи дочку в бібліотеку. Можливо, сама атмосфера бібліотеки (велика кількість книг, однолітки , що читають, уважне ставлення бібліотекарів, різноманітні бібліотечні заходи) зацікавить дитину та спонукають  пізнати цей світ ближче.

4. Обговорюйте та читайте вголос

      Взагалі, якщо ви дійсно хочете, щоб дитина стала на шлях читання, треба розмовляти з нею про прочитане. А ще дивитися хороше кіно і обговорювати його з дитиною, розмовляти про всі культурні об'єкти навколо, повз які йдете, їдете. Це не складно. Потрібно лише звернути на них увагу.

5. Змалку читайте дитині

       Коли ви читаєте своїм дітям, ви передаєте їм прекрасне. І ця особиста передача прекрасного - те, що потім буде пов'язувати вас все життя. Але звертаю вашу увагу:  ніколи не читайте скорочені видання. Не читайте перекази класичних казок – тільки оригінали. Це все одно, що купити машину з трьома колесами. Вирішується проблема знання тексту, сюжету, але не отримання задоволення.

6. Не женіться за кількістю

      Наша шкільна програма в цьому сенсі жахлива. Ми читаємо у шкільні роки багато, а про що читаємо - не розуміємо. Діти обожнюють перечитувати книги, які їм сподобались. Не забороняйте їм цього. Згадайте, скільки разів ви прочитали їм у дитинстві Колобка і Ріпку, а вони й за сотим разом слухали улюблену казку з відкритим ротом…

7. Читайте разом з дитиною якісну дитячу періодику

      Можна спробувати привчити дитину читати й купуючи якісні дитячі літературні журнали.  У наш час дитяча періодика здатна замінити дитячі енциклопедії, задачники, розмальовки, адже багато журналів особливу увагу звертають на розвиток інтелекту дитини, його творчих здібностей та залучають до чарівного світу літератури. Крім того, читання дитячого журналу може перетворитись для вас у можливість додаткового, незапланованого часу спілкування з вашою дитиною.

З яких книг почати читати дитині?

Дошкільнята

Мінімум - це казки, літературні та народні, написані соковитою рідною мовою. Далі – книги В.Нестайка, книги Носова, вірші Наталі Забіли, казки Родарі,«Мері Поппінс», «Вінні-Пух» та інші.

Школярі

Книги А.Ліндгрен, Жюля Верна, Марка Твена та інші пригодницькі перлини літератури для юнацтва.