З 13 до 17 квітня 2020 року  проходить Тиждень знань безпеки життєдіяльності дошкільників на тему «Щоб не трапилось біди, обережним будь завжди»

Усі ми прагнемо вберегти наших малят від різноманітних небезпек, якими сповнене життя. І найважливіше, що маємо для цього зробити, — це навчити їх відповідально ставитися до безпеки — власної та інших людей, діяти обачно й приймати раціональні рішення у незвичних умовах.

 Шановні батьки!

Прочитайте та обговоріть з дітьми подані казки, разом пошукайте вихід з проблемних ситуацій. Таким чином дошкільнята легше засво­юватимуть правила безпеки, що допоможе їм уникнути прикрощів у майбутньому. Тексти казок знаходяться на сайті ДНЗ  на сторінці

КАЗКИ ВБЕРІГАЮТЬ ВІД БІДИ

НЕ ЗНАЄШ – НЕ ЧІПАЙ!

Їжачок Колько був дуже цікавим до всього, і саме то­му часто потрапляв у всілякі пригоди. Так сталося і цього разу. Вийшовши у двір пограти з друзями, він не­сподівано побачив на кущиках біля лавочки незнайомі ягідки. Вони були чорні, кругленькі, блискучі й схожі на намистинки. Осінь прикрасила кущик не тільки ци­ми ягідками, а ще й жовтими листочками. Поки друзі збирали листячко для букетів та гірлянд, їжачок вирі­шив поласувати ягідками. Це побачив зайчик Вухань і сказав йому:

—  Не займай! Ці ягідки неїстівні, їх називають вов­чими — мені матуся розповідала.

—  Ну, якщо вовчикам можна їх їсти, то і я скуш­тую, — відповів Колько, жуючи ягідки.

—  Подивіться, який у мене гарний букет! — погу­кала друзів білочка Буся. — Нумо танцювати з листоч­ками!

Звірята кружляли з барвистим осіннім листям, смі­ялися, веселилися... Несподівано їжачок зойкнув, схо­пився за живіт і заплакав.

На щастя, до малечі відразу підлетіла тітка Сорока:

—  Що трапилося? — стурбовано запитала вона.

Як гадаєте, що відповіли друзі Колька?

 Запитання до дітей: Яким був їжачок Колько? Що незвичайно­го він побачив у дворі? Що надумав зробити їжачок? Чи варто торкатися незнайомих речей? Чому? Хто попередив Колька про можливу не­безпеку? Що він відповів на це? Чому їжачок заплакав? Що з ним сталося? Хто врятував їжачка? (Придумування дітьми закінчення казки). Як ви гадаєте, що порадив їжачок усім лі­совим звірятам?

СТРУМ НЕ  ЛЮБИТЬ  ПУСТУНІВ

На лісовій галявині під великим листочком лопуха мешкало багато комашок. Жили вони дружно і мирно. З особливою пошаною комашина компанія ставилася до сімейства Світлячка. Він щовечора виходив разом з дружиною та своїми малятами на прогулянку. Всі вони мали при собі чудові ліхтарики, які весело освітлювали майже півгалявини. На це світло збиралися цикадки, цвіркуни, які заводили ніжні літні мелодії, зліталися танцюрис­ти - нічні метелики, приповзали сонечка, жучки, павучки, стри­бали коники, і всім було весело.

У родині Світлячка був найменший синочок Святик. Лише у нього поки що не було свого ліхтарика. Як же він про нього мріяв! Батьки обіцяли подарувати Святику ліхтарик на наступний день народження, якщо він буде чемним і слухняним.

Щоранку світлячки поверталися додому і підзаряджали свої ліхтарики за допомогою спеціальних розеток. Коли Святик запитав у батька, як це відбувається, той відповів, що у розетці живе такий собі струм, і коли він потрапляє в електричні прилади, як, наприклад, мікрохвильова піч, прас­ка, блендер, міксер, вони починають працювати, а ліхтарики запасають цей струм і з його допомогою світять - тоді, коли треба господарям. Ще тато сказав, що струм дуже корисний, але й небезпечний.

-      Струм не любить пустунів, - завершив свою розповідь тато Світля­чок. - Коли ти підростеш, підеш до школи, то дізнаєшся про нього більше, а зараз досить і того, що я тобі розповів.

Після розмови з татом Святику дуже захотілося подивитись, який на вигляд той струм, і він потай від усіх підійшов до розетки й зазирнув у неї. Але як він не придивлявся, нічого так і не зміг розгледіти. У маленьких дірочках було порожньо.

"Мабуть, струм схожий на павучків, які мешкають поруч з нами, - подумав Святик. - Ось я візьму в тата у майстерні цвяшок і засуну його в розетку. Може, тоді струм з'явиться, і я з ним познайомлюсь!". Так і зробив. Але замість приємного знайомства, на яке він розра­ховував, Святик отримав сильний біль у лапці, а потім і в усьому тілі.

На щастя, вся родина світлячків була вдома. На­полохані синовим криком батьки забігли до кімнати. Тато одразу все зрозумів і вимкнув струм. Святик упав на руки наляканої матусі. Всі обступили бідолашного пустуна та почали жаліти і сварити водночас. Дове­лося викликати швидку допомогу. Прилетіла тітонька Бджола. Вона залишила рецепт ліків, прописала по­стільний режим та спокій і насварила Святика всіма своїми шістьма лапками.

-       Хіба так можна? Твої пустощі могли скінчити­ся дуже кепсько. Сьогодні тобі пощастило. Пам'ятай: струм - це не іграшка, він суворо карає пустунів.

-      Я все зрозумів! - сказав нещасний Святик. - І більше не буду так робити! Ніколи-ніколи! Обіцяю!

Запитання до дітей:

Хто мешкав на казковій галявині?

Чому всі любили і поважали родину Світлячка?

Про що мріяв Святик?

Що він дізнався від тата про струм?

Що зробив після цього?

Чому йому було так боляче? (Розповідь вихователя про ураження струмом).

Хто врятував маленького світлячка? Що сказала тітонька Бджола? За яким номером її викликали? Що пообіцяв Святик? Як гадаєте, чи дотримає він свого слова? Чим корисний і чим небезпечний струм? (Закріплен­ня правил користування електричними приладами).

НЕВДАЛИЙ СЮРПРИЗ ДЛЯ МАТУСІ

У великому дуплі столітнього дуба живе собі родина білочок.

Одного разу, коли матуся Білка побігла до лісу по горішки та шишки, сестрички Ориська і Намистинка залишилися вдома самі. Спочатку вони грали в доньки-матері, потім малювали, тоді пограли у хованки і нарешті занудьгували.

-  А зробімо матусі якийсь сюрприз! - запропонувала Ориська.

-  Чудова ідея! - підтримала Намистинка. - Тільки який саме?

І вони почали вигадувати. Думали, думали і надумали.

-           А що, як ми зробимо для матусі фруктовий салат і пригостимо її чаєм? - сказала Ориська.

-       Це чудова ідея, - відповіла Намистинка, - але мама не дозволяє нам самим хазяйнувати на кухні. Пам'ятаєш, вона казала, що це небезпечно?         _____________________________

-       Ну то й що? Зате ми зробимо матусі приємне. Ось вона прийде стомлена, а ми її погодуємо, чаєм напоїмо, пригорне­мося до неї - і вона буде щаслива й радісна!

Сестрички весело пострибали на кухню. Ориська набрала в чайник води і поставила на плиту. Намистинка в цей час почала мити яблучка і груші для фруктового салату. Потім взяла ніж і дошку для нарізання і почала різати фрукти. Але вона ще не вміла правильно тримати ніж, і невдовзі порани­ла лапку.

-   Ой-ой-ой! - залементувала Намистинка.

Саме в цей час Ориська наливала окріп з чайника у за-

варник. Від несподіваного крику сестрички вона впустила чайник і обпекла собі лапку.

-   Ай-ай-ай! - щосили закричала вже Ориська.

Коли мама повернулася додому з повним кошиком шишок

та горішків, вона побачила засмучених донечок. На столі сто­яли чашка з запашним чаєм, тарілка з салатом. А у сестричок, які кинулися їй назустріч, були забинтовані лапки. Вони хова­ли їх за спини і винувато поглядали на матусю.

-       Доні мої, доні... - зітхнула мама. - Не робіть мені більше таких сумних сюрпризів. Для мене головне, щоб ви були живі та здорові!„

Запитання до дітей:

Чим займалися сестрички, поки мами не було вдома? Що запропонувала Ориська? Що на це відповіла її сестричка?

Як вони розподілили між со­бою обов'язки? Чи вдалося сестричкам за­вершити підготовку сюрпризу? Чому?

Хто міг допомогти білченятам і надати допомогу? (Фантазу­вання, припущення дітей). Чи сподобався мамі сюрприз? Що вона сказала своїм донькам?

Що б ви зробили на місці сес­тричок? А на місці матусі? (Скла­дання правил безпечного перебу­вання вдома без дорослих).

ІГРИ БУВАЮТЬ НЕБЕЗПЕЧНИМИ

Якось мишенята Круть, Верть та Сіровух вирішили разом з іншими звірятами пограти на майданчику.

Круть приніс із собою м'ячик, Верть - скакалку, а Сіровух - велику палицю. Круть і Верть здивовано подивилися на друга і спитали:

-   Навіщо вона тобі? Краще пограй з нами!

-       Пхе! Ці іграшки мені не цікаві! - заявив Сіровух. - Я краще вас навчу нової гри. Ось, дивіться.

Мишеня взяло палицю і жбурнуло її якнайдалі. Палюга зі свис­том пролетіла над головами Крутя й Вертя і впала біля дальньої гойдалки.

-       Оце так кидок! - з гордістю промовив Сіровух. - А ви так можете? Це вам не у м'ячик грати або через скакалку стрибати, так навіть дівчиська вміють! А ви - ні! Які з вас хлопці? - кепку­вав він.

-       Ні, ми теж так можемо! - перезирнулися між собою братики Круть та Верть.

-    Ану, подивимось! - під'юджував і далі Сіровух.

Круть узяв палицю й щосили кинув її вперед. Саме в цей час біля пісочниці з'явилися білочки-сестрички.

-        Ой! - скрикнуло мишеня, побачивши, що палиця влучила в одну з сестричок. Білочка схопилася за голову і заплакала. Всі звірята, які були на майданчику, збіглися на крик. Прибігла і матуся Білка. Коли звірята почали пояснювати їй, що сталося, всі стали роззиратися й дивувати­ся - де ж це поділися мишенята?

А як би вчинили у цьому випадку ви?

Запитання до дітей:

Хто грав на майданчику? Яку гру запропонував Сіровух? Чи можна назвати її безпечною та цікавою? Чому Круть та Верть погодилися пограти в гру, яку запропонував Сіровух?

Чому білочка заплакала? Куди поділися мишенята? Як би ви вчинили на їхньо­му місці?

Як можна назвати вчинок мишенят?

Як треба діяти у подібних ситуаціях? (Складання алгоритму правильних дій).

ЦІКАВІСТЬ  НЕ ДОВОДИТЬ ДО ДОБРА

Одного разу на лісовому майданчику зібралися, як звичайно, звірята-малята. Вони грали у м'яча, і коли він опинився у кущах, за ним побігла лисичка Лариса. Несподівано для всіх вона запи­щала:

-     Ой-ой-ой! Дивіться, що я знайшла!

Всі негайно прибігли і побачили якийсь пакунок.

-     А зазирнімо туди! - запропонувала білочка Буся. - Раптом там лежать горішки?..

-     Ні, там, мабуть, смачні яблучка! - облизнувся їжачок Колько.

-     Та ні, там лежать солодкі цукерки, - замріяно промовив ведмедик Мишко.

Лише зайчик Вуханчик несміливо порадив не чіпати загадковий пакет і покликати дорослих. Та його ніхто не послухав. Звірята навперебій, штовха­ючись і відпихаючи одне одного, почали зазирати в пакунок, але крім сміття нічого там не знайшли.

- Ніколи не чіпайте незнайомих вам предметів і чужих пакунків - така цікавість не доводить до добра, - почули малята чийсь голос. Вони підняли голови і побачили Вуханчика і його маму Зайчиху.

- Там може критися небезпека, - продовжила Зайчиха. - Один необережний рух - і може статися біда! Запам'ятайте це! - і вона пригрозила малятам лапкою.

-     А яка може бути небезпека від пакунка? - спи­тала лисичка Лариса.

Як ви гадаєте, що відповіла Зайчиха?

Запитання до дітей:

Як звірята знайшли незнайомий пред­мет?

Хто запропонував туди зазирнути і на­віщо?

Чи підтримали Бусю інші звірята? Що кожен з них хотів побачити в пакунку? Хто закликав бути обачним та обереж­ним? Як ви гадаєте, чому саме? Чи послухали пораду Вуханчика його друзі?

Що насправді було в пакеті? Як ви гадаєте, чи випадково побачи­ла звірят мама Зайчиха? Що вона їм сказала?

Які небезпеки могли чекати на неслух­няних малят?

Як треба було вчинити? (Складання алго­ритму дій).

З15 по 19 квітня 2019 року пройшов тиждень знань безпеки життєдіяльності "Зробимо життя безпечним"

З 16 по 20 2018 року  пройшов тиждень знань безпеки життєдіяльності.

ЕВАКУАЦІЯ.